Організація уклала з фізособою (непідприємцем) цивільно-правовий договір на виконання ремонтних робіт в іншому місті (ремонт виробничих основних засобів). Чи може поїздка фізособи вважатися відрядженням і чи має право підприємство компенсувати фізособі витрати по цій поїздці на проїзд і проживання? Чи обкладається сума компенсації ПДФО, військовим збором та ЄСВ? Чи будуть податкові витрати?

ВІДПОВІДЬ: Особа, котра виконує роботи за цивільно-правовим договором (далі — ЦПД), не може бути направлена підприємством у відрядження, оскільки вона не є працівником підприємства. Відносини за договорами цивільно-правового характеру регулюються Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ), на нього не поширюються норми Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), зокрема ст. 121, якою встановлено, що на відшкодування витрат й одержання інших компенсацій у зв’язку зі службовими відрядженнями мають право саме працівники підприємства.

Відповідно, такій особі не компенсуються вартість проїзду й витрати на проживання, понесені під час виконання службового доручення підприємства. Але ці витрати можна включити до ціни робіт. Під час укладення ЦПД можна врахувати, що підприємство компенсує всі витрати, пов’язані з роботою, у т.ч. витрати, пов’язані з поїздками на певний строк до іншого населеного пункту для виконання робіт.

Згідно зі ст. 843 ЦКУ, ціна роботи в договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника й оплату за виконану ним роботу, тому витрати особи, котра виконує роботи за ЦПД, можна передбачити в договірній ціні.

Нагадаємо

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на власний ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу.

(ч. 1 ст. 837 ЦКУ)

Нарахування й утримання ПДФО, військового збору та ЄСВ із вартості компенсації проїзду та проживання

Компенсація, передбачена цивільно-правовим договором. У разі якщо вартість проїзду та проживання, згідно із ЦПД, включена до ціни робіт — сума компенсації (як частина вартості роботи) включається в дохід фізособи відповідно до пп. 164.2.2 ПКУ. Як наслідок:

  • із суми компенсації утримують ПДФО за ставкою 18% і військовий збір — за ставкою 1,5%;
  • на суму компенсації нараховують ЄСВ за ставкою 22%.

Важливо

Може виникнути ситуація, за якої компенсація вартості проїзду та проживання не включена до ціни робіт, але вона передбачена іншими положеннями договору. Ми вважаємо, у такому випадку податківці також наполягатимуть на визнанні суми компенсації частиною винагороди за ЦПД із відповідним обкладенням ПДФО, військовим збором та нарахуванням ЄСВ.

Компенсація, НЕ передбачена цивільно-правовим договором. У разі якщо компенсація вартості проїзду та проживання не була врахована під час укладення ЦПД (ані включена до вартості робіт, ані передбачена іншими положеннями договору), а підприємство все-таки компенсує такі витрати — їх сума розглядатиметься з метою оподаткування як додаткове благо (пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ) й обкладатиметься ПДФО за ставкою 18% та військовим збором — за ставкою 1,5%. У такому випадку є підстави не нараховувати ЄСВ, адже компенсація здійснюється поза межами цивільно-правового договору, а отже, відсутня база нарахування ЄСВ (ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI).

Такої ж думки й суд. Зокрема Львівський апеляційний адміністративний суд у справі від 18.06.2015 р. № 9104/148078/12 наголосив:

«Особа, яка виконує роботи (послуги) за договором цивільно-правового характеру, не має ніяких соціальних гарантій, не може одержати виплати за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не має права на відпустку, такій особі не надаються соціальні гарантії. Також така особа не підпорядкована розпорядку робочого часу та виконує роботи (надає послуги) на свій страх і ризик (не табелюється), не може бути направлена у відрядження (у відрядження направляється тільки працівник підприємства), не одержує заробітної плати (в цивільно-правовій угоді визначається винагорода, ціна виконаних робіт, наданих послуг). Нарахування виплати провадиться на підставі акта виконаних робіт (наданих послуг)».

Як наслідок, суд став на бік податківців, які законно донарахували податкове зобов’язання з ПДФО та військового збору, визнавши додатковим благом компенсацію витрат на відрядження особі, яка виконує роботи по ЦПД.

Сплата ПДФО та військового збору

Відповідно до пп. 168.1.2 ПКУ, ПДФО та військовий збір сплачуються (перераховуються) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем нарахування (виплати, надання).

Тобто під час виплати компенсації в безготівковій формі ПДФО та військовий збір слід сплатити в момент виплати доходу фізособі. Якщо ж виплата здійснюється готівкою з каси — податки сплачуються не пізніше банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати).

Особливості включення вартості компенсації проїзду та проживання до податкових витрат

Починаючи з 01.01.2015 р., об’єктом обкладення податком на прибуток є фінансовий результат, визначений відповідно до П(С)БО, скоригований на різниці, які виникають згідно з положеннями р. ІІІ ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).

Якщо компенсація вартості проїзду та проживання особи, котра займається ремонтом основних засобів, включена до вартості робіт, її суму в бухобліку визнають витратами виробництва, загальновиробничими витратами, адмінвитратами чи витратами на збут залежно від того, де саме використовуються основні засоби, що ремонтуються (рахунки 23, 91, 92 або 93 відповідно).

Якщо йдеться про компенсацію витрат як додаткового блага, фінансування особистих потреб фізособи, не включену до вартості робіт і не передбачену договором, — вона за наявності необхідних підтвердних документів (квитків, оплачених рахунків, чеків із готелю тощо) визнається іншими витратами діяльності відповідно до п. 29 П(С)БО 16 (рахунок 949).

Отже, незалежно від того, чи передбачена ЦПД компенсація проїзду та проживання особі, котра виконує ремонт виробничих ОЗ, — підприємство має право включити суму такої компенсації до податкових витрат підприємства. Із початку 2015 року з метою обкладення податком на прибуток негосподарські витрати підприємства також визнаються податковими витратами (див. лист ДФС від 09.06.2015 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15).

Редакція газети

 «Інтерактивна бухгалтерія»