Зчаста на практиці трапляються ситуації, коли власних грошових коштів чи майна недостатньо для досягнення цілей підприємства чи особи, та виникає потреба в їх тимчасовому залученні від сторонніх осіб. У такому випадку в нагоді стане правова конструкція договору позики, у т.ч. договорів поворотної фінансової допомоги. Договори позики доволі часто укладаються не тільки між господарюючими суб’єктами, а й між пересічними громадянами. Однак, попри таку практику, нерідко сторони все ж припускаються юридичних помилок, що створює для них додаткові складнощі. У цій статті ми торкнемося основних ознак таких договорів, а також надамо деякі поради, що можуть стати в пригоді під час їх укладення та виконання

Договір позики: загальна характеристика

Класичне визначення договору позики надає Цивільний кодекс України (даліЦКУ), згідно з яким договір позики — це договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду й такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).

Договорам позики присвячено параграф 1 глави 71 ЦКУ.

Сторонами в договорі позики є позичальник та позикодавець. Загалом сторонами в договорах позики можуть бути будь-які особи — як фізичні, так і юридичні.

Проте зауважими, що систематичне надання коштів у позику під проценти може бути розцінено контролюючими органами як надання фінансових послуг без відповідної реєстрації та отримання ліцензії, усупереч нормам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III (даліЗакон про фінансові послуги).

За своїми головними юридичними характеристиками договір позики належить до реальних, оплатних (за загальним правилом), односторонніх договорів.

Як реальний договір позики вважається укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто якщо сторонами лише досягнуто згоди про передання коштів чи іншого майна в позику, але саме передання ще не відбулося, про укладення договору говорити зарано.

Як односторонній договір позики передбачає, що правами наділено лише позикодавця, зокрема правами на повернення позики та процентів. Натомість позичальник несе обов’язок забезпечити таке повернення.

Платність як ознака договору позики означає, що проценти за позикою нараховуються, якщо сторони в договорі не обумовили протилежне . Навіть у випадку якщо сторони не встановили розмір таких процентів за користування об’єктом позики в договорі, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ (нині — 18%).