Особливості утримання ПДФО із процентів за інвалютними депозитами

(коментар до листа НБУ від 22.08.2014 р. № 12-111/46867)

Нацбанк у коментованому листі надав відповіді на три доволі резонансних запитання, пов’язані з обкладенням ПДФО процентів за інвалютними депозитами (вкладами) фізосіб, які цікавлять передусім банки України. Одразу зазначимо, що не всі відповіді є вичерпними, але про все по черзі.

1.За яким курсом утримувати ПДФО з інвалютного депозиту?

Під час визнання інвалютного доходу (це стосується й процентів за валютними депозитами) варто керуватися п. 164.4 ПКУ. Згідно з ним, під час нарахування (одержання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей, ці доходи перераховуються в гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів. Схожу позицію висловили й податківці в підкатегорії 103.02 «ЗІР».

Зверніть увагу!

Із метою визначення податкових зобо­в’язань із податків і зборів протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют і курсу банківських металів, установлений НБУ, що діє станом на 0 годин відповідної доби.

(лист Міндоходів від 10.04.2014 р. № 8414/7/99-99-15-03-01-17)

Інформацію про курс НБУ, що діяв на конкретну дату, можна знайти на офіційному сайті НБУ (див. тут). Нарахування процентів банк здійснює з періодичністю, визначеною обліковою політикою, але не рідше ніж раз на місяць. Зазвичай таке нарахування відбувається в останній робочий день місяця.

До того ж оскільки банк, виконуючи роль податкового агента, є платником ПДФО згідно з пп. 162.1.3 ПКУ, Нацбанк у листі роз’яснив, що на дату нарахування процентних доходів банк утримує ПДФО із суми нарахованих процентів і зараховує його на балансовий рахунок 3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток» для подальшого перерахування загальною сумою за податковий (звітний) місяць у встановлені строки.

2.Чи варто сплачувати пенсійний збір під час утримання ПДФО із суми нарахованих в іноземній валюті процентів?

На перший погляд абсолютно незрозуміло, який зв’язок між пенсійним збором і сумою утриманого ПДФО. НБУ вважає, що під час утримання податку із процентного доходу вкладників відбувається придбання банком валюти в цього вкладника. Відтак банк має сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з утриманої суми.

Нагадаємо!

Сума операції з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі є об’єктом оподаткування пенсійним збором за ставкою 0,5% від об’єкта оподаткування.

(п. 4 ст. 2, п. 6 ст. 4 Закону України
«Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР)

Спробуємо пояснити позицію НБУ на прикладі 1.

Приклад 1

Банк нарахував вкладнику проценти за депозитом у розмірі 25 дол. США. Для того щоб утримати ПДФО із суми доходу, банк перераховує дохід у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування доходу, припустімо, курс — 13,3654 грн за 1 дол. США.

Гривневий еквівалент отриманого доходу становить:

25 дол. США × 13,3654 грн/дол. США = 334,14 грн.

Сума ПДФО дорівнює:

334,14 грн × 15% = 50,12 грн.

Сума доходу до виплати в дол. США становить:

(334,14 грн - 50,12 грн) : 13,3654 грн = 21,25 дол. США.

Відобразимо банківський грошовий потік за цією операцією на схемі 1 (див. далі).

За рахунок того, що банк утримує ПДФО з доходу вкладника та сплачує його до бюджету в гривні, валютний еквівалент цієї суми лишається в банку (за умовами прикладу: 25 дол. США - 21,25 дол. США = 3,75 дол. США). Тому НБУ трактує цю ситуацію як придбання інвалюти банком.

На таку неординарну позицію НБУ вже відреагувала Незалежна асоціація банків України. У листі до Нацбанку вона наголошує на тому, що утримання ПДФО з процентів по інвалютному депозиту не може прирівнюватися до продажу інвалюти банку — це суперечить нормам чинного законодавства. Адже суб’єкти ринку зобов’язані здійснювати продаж інвалюти, що належить клієнту, за його дорученням (п. 17 р. ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, далі — Положення № 281).

По-перше, нараховані в іноземній валюті проценти, що обліковуються на рахунках банку для обліку нарахованих витрат за строковими коштами й коштами на вимогу клієнтів, не є коштами, що належать клієнту, оскільки зазначені рахунки не є рахунками клієнтів (див. Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджену постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492). Тож оскільки нараховані проценти в іноземній валюті на момент утримання податку не належать клієнтам, купівля банками в таких клієнтів частини суми нарахованих процентів із метою утримання та сплати податку неможлива.

По-друге, в уповноважених банках відсутні доручення клієнтів, згідно з якими банки зобов’язані здійснити продаж іноземної валюти.

По-третє, нараховані проценти не є надходженнями в іноземній валюті на користь клієнта, що відповідно до нормативно-правових актів НБУ підлягають продажу в повній сумі протягом строку, установленого в п. 13 р. III Положення № 281.

Таким чином, під час утримання ПДФО з суми нарахованих в інвалюті процентів уповноважений банк не здійснює операцію з купівлі іноземної валюти. Відтак немає підстав і для сплати пенсійного збору.

З огляду на зазначені вище факти, Незалежна асоціація банків України звернулася до НБУ з проханням відізвати коментований лист. Як на це відреагує НБУ — покаже час.

3. Як банк повертатиме надлишково утриману суму ПДФО в разі дострокового розірвання договору інвалютного вкладу, якщо умовами цього договору передбачено перерахунок процентів за нижчою ставкою?

У листі НБУ зазначив, що в разі дострокового розірвання договору вкладу (депозиту) в іноземній валюті та перерахунку процентів за нижчою ставкою повернення надміру утриманих сум податку з процентних доходів здійснюється також у гривні.

Слід зауважити, якщо проценти за договором виплачуються наприкінці строку дії депозитного договору, повернення надміру утриманого ПДФО проводиться більш-менш просто: банк перераховує проценти за нижчою ставкою, виплачує вкладнику перерахований дохід за мінусом перерахованого ПДФО, а далі особисто з’ясовує питання з Податковою стосовно повернення (зарахування в рахунок майбутніх платежів) переплаченого податку.

Складніше, якщо виплата процентів за депозитним договором відбувається щомісяця. У такому випадку надміру утриманий ПДФО потрібно повернути вкладнику. Для кращого розуміння розглянемо практичну ситуацію на прикладі 2.

Приклад 2

Фізособа розмістила в банку депозит у розмірі 12000 дол. США під 10% річних із щомісячною виплатою процентів. За умовами договору в разі дострокового розірвання депозитного договору банк перераховує проценти по депозиту за ставкою 2%. За перший місяць дії договору особі нараховано проценти в розмірі 100 дол. США (12000 × 10% : 12). На руки він отримав 85 дол. США, з урахуванням утриманого ПДФО у гривневому еквіваленті 205,40 грн (сума — умовна).

Першого ж числа наступного місяця вкладник достроково розриває депозитний договір, банк перераховує суму процентів за нижчою ставкою: 12000 × 2% : 12 = 20 дол. США. На руки вкладник повинен отримати 17 дол. США (з урахуванням утриманого ПДФО).

Однак, зважаючи на те що в попередньому місяці вкладник уже отримав 85 дол. США на руки, хоча після перерахунку йому фактично належить до виплати 17 дол. США, банк утримує зайво виплачені проценти за рахунок тіла депозиту.

Крім того, вкладнику потрібно ще й повернути зайво сплачений ПДФО із 100 дол. США. Механізм такого повернення ні у ПКУ, ні в коментованому листі не описаний. Вважаємо, найпростіший та найоптимальніший спосіб виходу із ситуації — банк самостійно повертає вкладнику надміру утриманий ПДФО, а далі сам вирішує питання з Податковою щодо повернення або зарахування надміру утриманого ПДФО в рахунок майбутніх платежів.

Таким чином, після розірвання договору вкладник отримає:

12000 дол. США (тіло депозиту) + 17 дол. США (проценти після перерахунку) - 100 дол. США (нараховані проценти до перерахунку) + 205,40 грн (раніше утриманого ПДФО), тобто 11917 дол. США та 205,40 грн.

Євген ПАНЧИШИН,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»