Інтернет-магазин: організація діяльності та розрахунків для приватних підприємців

Інтернет-магазин: організація діяльності та розрахунків для приватних підприємців

Сьогодні все більше суб’єктів господарювання провадять свою діяльність через усесвітню мережу Інтернет. Інтернет-магазини — вже не дивина для наших просторів. Це й швидко, й економно. Щороку армія інтернет-юзерів кількісно збільшується й дає поштовх для зростання продажів. У матеріалі ми розповімо про інтернет-магазин приватних підприємців, а саме про організаційні аспекти, податкові премудрості та розрахункові заморочки

Докладати великих зусиль для відкриття інтернет-магазину не потрібно. Адже зараз є безліч сайтів, які пропонують за помірну плату виставити на їхньому ресурсі ваші товари чи послуги для всенародного огляду та, відповідно, продажу. Можна, звісно, розробити власний сайт. Щоправда, це вже обійдеться дорожче, але й вигляд матиме престижніший.

Найбільше ускладнює життя інтернет-торговцям доставка товарів покупцю, оскільки це організація роботи власних (або найнятих) кур’єрів для доставки товарів як містом провадження діяльності, так і всією територією України (якщо така послуга надається). Це, напевно, найважчий оргмомент в інтернет-торгівлі.

Кошти за товар і плату за послуги доставки (якщо така оплата встановлена) підприємці вправі отримати безготівково на рахунок або готівкою в касі, або через свого представника (кур’єра). Тут усе залежить від уподобань підприємця.

Далі у декількох словах розповімо про податкові аспекти онлайн-торгівлі.

Податковий облік у підприємця на єдиному податку

Аналізуючи п. 291.4 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), доходимо висновку, що підприємці-єдинники 1 групи, у принципі, не зможуть здійснювати торгівлю через інтернет-магазин.

Тож єдинники 1 групи вправі реалізовувати товари лише з торгових місць на ринках, а отже, про жодну доставку товарів клієнту чи видачу з офісу (складу) не може бути й мови. А пропозиція приїхати й отримати товар на ринку відштовхне багатьох покупців.

Решта підприємців на єдиному податку 2, 3 та 5 групи безпроблемно можуть займатися інтернет-торгівлею, звісно, з урахуванням обмежень зі ст. 291 ПКУ.

Додатково варто нагадати, що доходом для підприємців-єдинників є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій і/або безготівковій). Датою отримання такого доходу є дата надходження коштів (п.п. 292.1, 292.6 ПКУ). Витрати єдинників не беруть участі в розрахунку об’єкта оподаткування.

Також слід зазначити, що підприємці — платники єдиного податку звільняються від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (придбання торгового патенту) (пп. 5 п. 297.1 ПКУ та п. 267.1.3 ПКУ).

Податковий облік у приватних підприємців на загальній системі оподаткування

Як зазначено в п. 177.1 ПКУ, доходи фізосіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками податку на доходи, визначеними в п. 167.1 ПКУ (тобто 15% (17%)). Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю підприємця (п. 177.2 ПКУ).

Зважаючи на норми п. 177.2 ПКУ, під доходом розуміють виручку в грошовій і негрошовій формах. До витрат підприємця на загальній системі оподаткування належать витрати, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходів. Водночас такі витрати повинні документально підтверджуватися та включатися у витрати операційної діяльності згідно з р. III ПКУ (п. 177.4 ПКУ). Тож підприємець вправі віднести до витрат усі витрати, які можуть бути пов’язані з реалізацією товарів через інтернет-магазин.

До витрат операційної діяльності належить собівартість реалізованих товарів (наданих послуг із доставки товару), адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Зокрема, витрати на оплату праці працівників (і, відповідно, нараховані суми ЄСВ), оренду приміщення, хостинг інтернет-сайту, підтримання роботи інтернет-магазину тощо. Перелік операційних податкових витрат можна знайти в п. 138.4, п.п. 138.6–138.9, пп.пп. 138.10.2–138.10.4 п. 138.11 ПКУ. Усі інші витрати підприємець не зможе враховувати для обчислення об’єкта оподаткування.

Фізособи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат² і мати документи, що підтверджують походження товару (п. 177.10 ПКУ). Крім того, згідно з п. 2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізособи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1025, кожен працівник фізособи-підприємця на загальній системі оподаткування, що здійснює операції за готівку, веде їх облік в окремій Книзі, яка реєструється підприємцем. У Книзі для найманих осіб зазначають адресу місця здійснення діяльності, прізвище, ім’я, по батькові найманої особи та самозайнятої особи (роботодавця) та їх реєстраційні номери облікової картки платника податків, а в разі його відсутності — серію та номер паспорта (для фізосіб — платників податків, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку в паспорті).

Також додамо, що керуючись нормами пп. 267.1.1 і пп. 14.1.211 ПКУ, фізособи-підприємці на загальній системі оподаткування для провадження торгівельної діяльності (навіть через інтернет-магазин) у загальному випадку повинні придбати торгівельний патент.

Щодо проведення розрахунків під час торгівлі через інтернет-магазин, то тут усе залежить від того, на якій системі оподаткування перебуває приватний підприємець — на спрощеній чи загальній.

Оформлення розрахунків у підприємця-єдинника

Згідно з п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі — Закон про РРО), підприємці-єдинники звільняються від застосування РРО та розрахункових книжок (далі — РК) під час проведення розрахунків (як за товари, так і за послуги).

Крім того, у п. 296.10 ПКУ прописано, що єдинники 1–3 груп не застосовують РРО. Дехто може зауважити, що в згаданому пункті не вказано про звільнення від застосування РРО підприємців — платників єдиного податку на 5 групі. Попри це, слід зауважити, що згідно з нормами преамбули до Закону про РРО, саме останній визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Тому, оскільки норми п. 6 ст. 9 Закону про РРО поширюються на всіх підприємців-єдинників, то й підприємці з 5 групи вправі не застосовувати РРО та, відповідно, РК під час проведення розрахункових операцій.

Однак тут варто пам’ятати, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), під час продажу товарів (надання послуг) зобов’язані видавати особі, котра отримує або повертає товар (послугу), розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО). Така ж вимога прописана й у п. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII.

Тож під час проведення розрахунків підприємець — платник єдиного податку повинен видати покупцю розрахунковий документ у разі готівкової оплати (чи безготівкової з допомогою банківської платіжної картки) за товари (надані послуги).

Нормотворці так чітко й не встановили, який саме розрахунковий документ підприємець — платник єдиного податку повинен видати покупцю.

На думку автора, у разі здійснення торгівлі через інтернет-магазин оптимальним варіантом буде видача клієнту товарного чека або ж квитанції від ПКО як під час розрахунків в офісі, так і під час розрахунків кур’єра безпосередньо з клієнтом поза офісом.

Про товарний чек

Згідно з абз. 15 ст. 2 Закону про РРО, товарний чек належить до розрахункових документів. Особливостей його використання в Законі про РРО чи в інших нормативних актах не прописано.

Крім того, у законодавстві не визначено й вимог до змісту та форми товарного чеку, тож вона може бути довільною, що й зазначили фахівці Податкової в листі ДПАУ від 27.04.2011 р.№ 7966/6/23-7015/515 (далі — Лист № 7966/6/23-7015/515): «…оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом № 265, є правомірним… суб’єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми» .

Також контролери зазначили, що для того щоб товарний чек можна було вважати розрахунковим документом, він повинен відповідати вимогам п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614. У даному пункті прописано вимоги до касового чека.

Окрім цього, податківці навіть постаралися й уточнили, які саме реквізити вони б хотіли бачити в товарному чеку. На їхню думку, товарний чек повинен містити такі реквізити:

• назву та адресу господиниці (торгової точки, офісу);
• загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в ньому товарами (послугами) (для платників ПДВ);
• найменування, кількість і вартість придбаних товарів (послуг);
• вартість одиниці виміру товару (послуг);
• загальну вартість придбаних товарів (послуг);
• дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції;
• підпис особи, яка здійснює розрахунки.

Таким чином, прописані вище реквізити з Листа № 7966/6/23-7015/515 є обов’язковими для товарного чеку, а саме для того, щоб такий документ вважався розрахунковим. Звісно, можна додатково вказувати й іншу інформацію. Зокрема, вважаємо, не буде зайвим у товарному чеку зазначити найменування приватного підприємця, його код ДРФО, відбиток печатки (звісно, якщо вона є). Не забудьте зверху розрахункового документа поставити його найменування — «Товарний чек».

Звернімо вашу увагу ще на те, що відповідно до абз. 4 ст. 13 Закону про РРО, підприємець, звільнений від застосування касового апарата та РК, згідно зі ст. 9 Закону про РРО, може використовувати РРО для проведення розрахунків. Однак не обов’язково переводити такі РРО у фіскальний режим роботи та реєструвати у своїй ДПІ. Звісно, на на такому РРО касовий чек не буде розрахунковим документом, адже касові чеки повинні бути надруковані на зареєстрованих і переведених у фіскальний режим РРО (див. ст. 9 Закону про РРО та п. 2.10 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614). Утім роздруковувати на незареєстрованих РРО товарні чеки ніхто не забороняв. Правда, не забувайте запрограмувати РРО так, щоб він видавав документ із назвою «Товарний чек» та з реквізитами, передбаченими Листом № 7966/6/23-7015/515.

Про ПКО

Під час проведення розрахунків підприємець на єдиному податку вправі видавати покупцю прибутковий касовий ордер (далі — ПКО) або видатковий касовий ордер у разі виплати коштів за повернутий товар чи неотриману послугу. Відразу зауважимо, що хоча в переліку розрахункових документів з абз. 15 ст. 2 Закону про РРО прямо не вказано, що ПКО —це розрахунковий до, та виходячи зі ст.ст. 2 та 9 Закону про РРО, ПКО можна таким вважати.

У Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі — Положення № 637), не прописано заборони використовувати підприємцям у разі отримання готівкових коштів ПКО. Більше того, у листі НБУ від 22.11.2005 р. № 11-113/3961-11591 спеціалісти НБУ дали чітко зрозуміти, що у своїй діяльності підприємці вправі використовувати ПКО.

Під час оформлення розрахунків за допомогою ПКО на квитанції від ПКО варто проставляти підпис підприємця та його печатку (звісно, якщо вона є).Зауважимо, що попри оформлення ПКО чи інших касових документів у разі обігу готівки, підприємець не зобов’язаний вести касову книгу (абз. 4 п. 4.2 Положення № 637).

Оформлення розрахунків із допомогою товарних чеків і ПКО — це, звісно, найоптимальніший варіант для підприємця-єдинника. Разом із тим ніхто не забороняє фізособі — платнику єдиного податку зареєструвати в Податковій РРО (портативні РРО) і видавати покупцям касові чеки встановленої форми як розрахунковий документ. Однак останній варіант лише ускладнює життя підприємцям, тому він більше розрахований на «гурманів».

Оформлення розрахунків у підприємця на загальній системі оподаткування

Спершу пригадаймо, що згідно з п. 1 ст. 3 Закону про РРО, суб’єкти господарювання (зокрема, і приватні підприємці), які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи касові апарати з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом про РРО, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку РК.

Під розрахунковою операцією слід розуміти приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця, або в разі повернення товару (відмови від послуги) оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону про РРО).

Тож виходить, що в загальному випадку під час проведення розрахунків за товар (послуги з доставки товару) підприємцю на загальній системі оподаткування слід використовувати РРО як у разі видачі товару в офісі (магазині), так і в разі передачі товарів покупцю кур’єром (застосовувати портативний РРО).

Дехто зауважить, що у ст. 9 Закону про РРО передбачено певні винятки для обов’язкового застосування РРО. Так, згідно з п. 13 ст. 9 Закону про РРО, від використання РРО та РК звільняються операції з продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Однак відповідно до п. 1.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління НБУ від 30.04.2010 р. № 223, система електронної торгівлі (комерції) — це сукупність правил, процедур і програмно-технічних засобів, використання яких дає змогу споживачу здійснити віддалений доступ до прейскурантів торговців, виконати замовлення на поставку та оплату замовлених товарів (послуг).

Керуючись наведеним вище визначенням, система електронної торгівлі передбачає безготівкову оплату (не через платіжний термінал). Тож звільнення від застосування РРО та РК за п. 13 ст. 9 Закону про РРО ми не вправі застосовувати під час готівкових розрахунків (або розрахунків через платіжний термінал).

Шукати звільнення від застосування РРО можна й у Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій із використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженому постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336 (далі — Перелік № 1336). У згаданому нормативі перелічені види діяльності в разі проведення розрахунків, за які особа звільняється від застосування РРО, та все ж повинна працювати з РК та КОРО.

Так, у п. 2 Переліку № 1336 знаходимо звільнення від застосування РРО операції з роздрібної торгівлі через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

Звичайно, підприємець на загальній системі може відправляти кур’єрів із замовленими покупцем товарами на автомагазині (або ж із візком, розноскою). У такому разі використовувати РРО не потрібно, а слід лише виписувати розрахункові квитанції з РК. Утім, є сумніви щодо того, чи можна таку торгівлю називати торгівлею через засоби пересувної торговельної мережі, адже попередньо продавець отримав від покупця замовлення. Хоча сміливі підприємці можуть стверджувати, що все в рамках вимог Переліку № 1336, і, відповідно, застосовувати згаданий пункт «на повну». Однак слід бути готовим, що податківці у такому випадку усе ж наполягатимуть на застосуванні РРО.

Крім того, плата за послугу доставки товару покупцю не потрапляє під пільгу, прописану в п. 2 Переліку № 1336. Тож якщо клієнт повинен сплатити й за товар, і за послугу доставки, таку спільну операцію слід провести через портативний РРО. Тому пільгу, прописану в п. 2 Переліку № 1336 можна використовувати лише у випадку безкоштовної доставки.