Міжнародні автомобільні перевезення вантажів — важлива складова змішаних перевезень, але, крім логістичних казусів, трапляються й економічні сюрпризи: використання форм товарно-транспортних документів, неоднозначна фіскальна політика, що диференціюється залежно від країни походження безпосередньо вантажу чи суб’єкта послуги, безліч митних формальностей тощо…
У логістичній теорії змішані перевезення — переміщення вантажу двома чи більше видами транспорту. При будь-якій змішаній транспортній операції існує складова частина — автоперевезення. Транспортні експедитори й оператори змішаних перевезень пов’язують це передусім зі зручністю та маневреністю доставки вантажу по моделі door-to-door, використання якої є оптимальним вирішенням логістичної задачі доставки вантажів у світі. Адже наша держава протягом останніх семи років входить у півсотню передових країн світу з ефективної організації вантажопотоків за факторами швидкості та якості: «завод-транспорт-митниця-кордон» та «кордон-митниця-транспорт-склад-споживач».
Відповідно до ст. 908 ЦКУ, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Відносини між господарюючими суб’єктами під час перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні ґрунтуються на нормах і положеннях Женевської конвенції , до норм якої наближені й вимоги національного транспортного законодавства. Так, відповідно до положення ст. 909 ЦКУ, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві). Відправник же зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, якщо інше не передбачено саме договором між зазначеними учасниками транспортного процесу. Такий договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.