Скорочений робочий час: особливості встановлення й оплати

Трудовим законодавством України передбачено встановлення певним категоріям працівників не лише неповного, а й скороченого робочого часу. Зауважте — це різні поняття. Отже, розглянемо, кому роботодавець має встановити скорочений робочий час та як його оплатити

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується на визначену кількість годин, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Це, до речі, одна з основних відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу. Це ще зазначало Мінсоцполітики в листі від 22.03.2006 р. № 1993/0/14-06/13.

Роботодавець зобов’язаний установити працівнику скорочений робочий час у випадках, якщо це передбачено:

1) чинним законодавством про працю України;

2) колективним договором, укладеним на підприємстві.

Скорочений робочий час відповідно до законодавства

Відповідно до ст. 51 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), скорочена тривалість робочого часу встановлюється для:

1) неповнолітніх працівників;

2) працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці;

3) окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо).

Докладніше розглянемо порядок установлення скороченого робочого часу та його оплати для цих категорій працівників.

Скорочений робочий час установлюється для неповнолітніх працівників (абз. 1 п. 1 ст. 51 КЗпП), а саме для:

  • працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
  • осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень;
  • учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, — 24 години на тиждень.

Увага!

Заробітна плата працівникам молодше 18-ти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Праця працівників молодше 18-ти років, допущених до відрядних робіт, оплачується за відрядними розцінками, установленими для дорослих працівників, із доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. 

(ст. 194 КЗпП)

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для них абз. 1 п. 1 ст. 51 КЗпП для осіб відповідного віку (абз.2 п. 1 ст. 51 КЗпП).

Оскільки особи, указані в абз. 2 п. 1 ст. 51 КЗпП, можуть мати різний вік, то й половина максимальної тривалості робочого часу дорівнюватиме 12 годин (для осіб віком від 14 до 15 і від 15 до 16 років), 18 годин (для осіб віком від 16 до 18 років) на тиждень.

Зазначена тривалість робочого часу не є тривалістю скороченого робочого часу, установленого законодавством. Це — передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу цієї категорії працівників. Тому робота протягом цього часу оплачується пропорційно, тобто при зазначеній тривалості робочого часу працівникам виплачуватиметься не повна тарифна ставка (оклад), а тільки її половина чи відповідна менша її частина, якщо тривалість робочого часу буде меншою за встановлену межу тривалості неповного робочого часу (див. Науково-практичний коментар до ст. 51 КЗпП, Ротань В.Г., Зуб І.В., 2007 р.).

Скорочений робочий час установлюється для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163 (далі — Перелік № 163).

Скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених цим Переліком, незалежно від відом­чого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

Як правило, у Переліку № 163 чітко прописані конкретні професії та посади певних виробництв та цехів, працівники яких мають право на скорочений робочий тиждень. Однак якщо виробництва та цехи зазначені в Переліку без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають (п. 5 Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого наказом Мінпраці від 23.03.2001 р. № 122 (далі — Порядок № 122).

Для визначення права працівників на скорочений робочий час важливо правильно встановити професію, до якої належить відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) згідно із кваліфікаційним довідником. Найменування професії (посади) повинне відповідати Класифікатору професій: ДК 003:2010.

При визначенні тривалості скороченого робочого часу також слід узяти до уваги те, що:

  • якщо працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці на різних виробництвах, цехах, за професіями та посадами, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і при цьому відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого тижня (тобто більше 18 годин), їх робочий день не повинен перевищувати 6 годин. Водночас на підприємстві повинен вестись облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт (п. 6 Порядку № 122).
  • у випадках, коли Переліком № 163 зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», указана в Переліку скорочена тривалість робочого часу встановлюється працівнику лише в ті дні, коли він фактично зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу. Якщо ж такі записи в Переліку відсутні, то скорочена тривалість робочого часу працівнику встановлюється лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, установленого для працівників цих виробництв (цехів, професій, посад) (п. 7 Порядку № 122).

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці. Це прямо визначено п. 9 Порядку № 122.

Зверніть увагу!

Підтвердження права працівника на скорочений робочий тиждень можливе ЛИШЕ при віднесенні його робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Атестація робочих місць здійснюється відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442 (далі — Порядок атестації).

Атестація робочих місць провадиться в строки, установлені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років (п. 4 Порядку № 122). Однак працівник не позбавлений права вимагати проведення атестації його робочого місця на предмет наявності шкідливих умов праці, які дають право на скорочений робочий тиждень відповідно до Переліку. Тим більше, що таке право на позачергову атестацію визначено п. 4 Порядку атестації.

Установлення за результатами атестації факту наявності шкідливих умов праці, що дають право на скорочений робочий тиждень згідно з Переліком, означає, що працівник одержав із дня належного оформлення результатів атестації право на скорочений робочий тиждень, хоча відповідна робота й не включена до колективного договору як така, що дає право на скорочений робочий тиждень.

Водночас надання будь-яких компенсацій за минулий час (до оформлення результатів атестації, що підтверджують право на скорочений робочий тиждень) у зв’язку з тим, що працівникові не був скорочений робочий час, неможливо. Лише з дня оформлення результатів атестації, якщо фактично робочий тиждень не був скорочений, працівник може зажадати оплати праці з урахуванням переробітку (див. Науково-практичний коментар до ст. 51 КЗпП, Ротань В.Г, Зуб І.В., 2007 р.).

Скорочений робочий час установлюється окремим категоріям працівників (учителям, лікарям та ін.). Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я затверджено наказом МОЗ України від 25.05.2006 р. № 319 (далі — Норми № 319). При цьому медичним працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється відповідно до Переліку № 163. При цьому скорочений робочий час установлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком атестації.

Скорочена тривалість робочого часу передбачена і для педагогічних працівників (ст. 51 КЗпП). Норми робочого часу та специфіка роботи працівників освіти визначена Законами України «Про освіту» від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ, «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 651-XIV, «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-ІІІ, «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-ІІІ, «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ.

Посади працівників закладів освіти зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, наведено в розділі 32 Переліку № 163. Тому працівники таких посад мають право на 36-годинний робочий тиждень (про умови надання цього скороченого робочого часу ми писали вище).

Окремо слід зазначити, що скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) установлено для інвалідів груп I і II, які працюють на підприємствах, у цехах і на дільницях, що призначені для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (п. 6 постанови Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги» від 14.09.1973 р. № 674).

Окрім того, працівники, які зайняті на роботах із пестицидами та агрохімікатами, також мають право на скорочений робочий час (ст. 21 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 р. № 86/95-ВР). Щоправда, ця пільга надається їм лише за умови, що роботи, на яких зайняті такі працівники, включені до підрозділу «Хімічний захист рослин від шкідників і хвороб» розділу 27 «Сільське господарство» Переліку № 163.

Скорочений робочий час відповідно до колективного договору

Скорочений робочий час установлюється також за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

Установлення скороченої тривалості робочого часу для таких жінок на підприємстві — право, а не обов’язок роботодавця. Проте для інших працівників підприємства також можуть встановлювати пільги з робочого часу на підставі ст. 50, а не ч. 4 ст. 51 КЗпП.

Також варто зазначити, якщо колективним договором не передбачено скорочену тривалість робочого часу, на прохання цієї жінки, їй може бути встановлений неповний робочий день. Таке її право чітко врегульовано ст. 56 КЗпП. Однак оплата праці при цьому провадитиметься пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Ірина ЛІТВІНЧУК,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»