Новий порядок обліку платників податків і зборів

(коментар до наказу Мінфіну від 22.04.2014 р. № 462, далі — Наказ № 462)

Набрав чинності 06.06.2014 р.

Порядок обліку платників податків і зборів викладено в новій редакції1. Якщо розглядати в цілому, більшістю норм він повторює свого попередника — Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 р. № 1588 (далі — Порядок № 1588). Але всюди в тексті «органи державної податкової служби» замінили на «контро­люючі органи», підправили форми документів, деякі вилучили взагалі. Прописали також порядок реєстрації платників податків, зареєстрованих у Криму, в інших регіонах України.

Проте не обійшлося й без суттєвіших нововведень. Вони стосуються зокрема:

  • переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого;
  • зняття з обліку платників податків у контролюючому органі.

Далі розглянемо всі важливі зміни детальніше.

Узяття на облік неприбуткових організацій

Нововведення стосуються неприбуткових організацій, які повністю фінансуються із бюджету,  обслуговуються централізованими бухгалтеріями в частині розрахунків оплати праці працівників і перерахування до бюджету податків, зборів і не мають власних поточних рахунків у фінансових установах.

Раніше такі неприбуткові організації могли не обліковуватися в податкових органах (п. 3.13 Порядку № 1588), але починаючи з 06.06.2014 р. вони включатимуться до Єдиного банку даних юридичних осіб з ознакою «не є платником податків» без визначення дати взяття на облік як платника податків.

Порядок підтвердження централізованою бухгалтерією факту обслуговування неприбуткової організації, повідомлення Міндоходів про необхідність такого підтвердження та зняття з обліку в контролюючому органі цієї організації залишився незмінним.

Порядок подання документів для взяття на облік

Відтепер скасоване нотаріальне посвідчення копій деяких документів, що подаються для взяття на облік у контролюючому органі, а саме копій:

  • правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на нерухомість, що подають іноземні організації нерезидента, котрі отримують майнові права на нерухомість або землю в Україні2 (п. 4.4 Порядку № 1588);
  • зареєстрованої угоди про розподіл продукції, яку надають інвестори (оператори) для взяття на облік як платника податків (п. 4.5 Порядку № 1588);
  • договору про спільну діяльність, що надають для взяття його на облік (п. 4.6 Порядку № 1588).

Проте для взяття на облік договору управління нерухомим майном копія такого договору повинна бути нотаріально посвідчена. Тепер це чітко прописано в п. 4.7 Порядку № 1588.

Сплата податків за неосновним місцем обліку

У новій редакції Порядку з’явилася важлива норма, відповідно до якої в контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків:

  • сплачує всі податки та збори, які мають сплачуватися на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку;
  • подає податкові декларації (розрахунки, звіти) і виконує інші обов’язки платника податків, передбачені законодавством.

А контролюючий орган (за неосновним місцем обліку) здійснює щодо такого платника податків адміністрування податків, зборів.

Такого припису не було в попередній редакції Порядку № 1588, тож контролерам неодноразово доводилося роз’яснювати це питання (для прикладу, див. лист ДПСУ від 27.04.2012 р. № 13218/С/15-2114, № 12409/7/15-2117 стосовно сплати збору за спеціальне використання води за неосновним місцем обліку).

Переведення платника податку з одного контролюючого органу до іншого

У разі зміни місцезнаходження юрособи або місця проживання фізособи-підприємця, платник податків повинен повідомляти про це контролюючий орган. А якщо внаслідок цього змінюється адміністративно-територіальна одиниця й контролюючий орган, у якому такий платник податку перебуває на обліку, — проводиться процедура відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків у відповідному органі Міндоходів (пп. 16.1.11, п. 66.3 ПКУ).

Загалом розділ Х Порядку № 1588, присвячений переведенню платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого, зазнав значних змін, зокрема, щодо порядку обміну інформацією між контролюючими органами, де платник податків знімається/береться на облік. Однак платникам податків варто зосередитися на інших змінах.

По-перше, за новими правилами, для взяття платника податку на облік контролюючому органу відведено не більше місяця після отримання документів про зміну місцезнаходження або місця проживання (п. 10.8 Порядку № 1588). Якщо впродовж цього часу контролюючий орган не здійснив взяття на облік за новим місцезнаходженням, у такому разі постановка відбувається автоматично в день спливу місячного строку.

Відповідно до чинного раніше п. 10.1.4 Порядку № 1588, термін перебування платника податків на обліку в податковому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) міг бути подовжений, зокрема, до кінця року або до закінчення податкової перевірки.

Слід зазначити, що вирішення цього питання іноді доходило до суду. Наприклад, рішенням Окружного адмінсуду м. Києва у справі № 2а-3962/12/2670 від 08.08.2012 р. визнано незаконним пп. 10.1.4 Порядку № 1588 у частині подовження терміну.

Тому за новими правилами про подовження не може навіть йтися. Платника податків беруть на облік за новим місцем обліку. Однак згідно з п.п. 10.13, 10.14 Порядку № 1588, до закінчення року він продовжує сплачувати податки, збори й обліковуватися в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням як за неосновним місцем обліку (з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року). А в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) — з ознакою того, що він є платником податків із наступного року. Окрім того, він продовжує перебувати за неосновним місцем обліку до завершення процедур, установлених п. 10.14 Порядку № 1588.

По-друге, у п. 10.3 Порядку № 1588 уточнили, що в разі зміни місцезнаходження (місця проживання) платника податку подавати контролюючому органу за новим місцезнаходженням заяву за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП повинні лише ті платники податків, для яких законом установлені особливості держреєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі (наприклад, суб’єкти незалежної професійної діяльності).

Адже інформацію про тих суб’єктів, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, Держреєстратор передає до органів Міндоходів самостійно (абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV).

Зняття з обліку платників податків і зборів

У розділі ХІ Порядку № 1588 прописали, що юр­особи та фізособи-підприємці, відомості стосовно яких містяться в Єдиному державному реєстрі, не повинні повідомляти орган Міндоходів за основним місцем обліку про свою ліквідацію або реорганізацію.

Контролюючі органи отримують таку інформацію від державних реєстраторів.

Варто зазначити, що потреба в такому інформуванні зникла ще наприкінці 2012 року з прийняттям Закону № 48393 (яким урегульовано обмін інформацією між Держреєстратором і Міндоходів). Однак до 06.06.2014 р. пп.пп. 11.1.1, 11.12.1 попередньої редакції Порядку № 1588 передбачалося, що юрособи та фізособи-підприємці, відомості стосовно яких містяться в реєстрі, могли за бажанням повідомляти орган Міндоходів про свою ліквідацію. Наразі цю норму прибрали.

Щодо інших змін, по-перше, у новому Порядку прописали, що форма № 22-ОПП (Довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів) «не може використовуватись у випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами, крім визначених у Законі4 та нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до Закону». Тобто застосовувати довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП дозволено лише у тих випадках, коли надання такого документу чітко регламентовано Законом про держреєстрацію.

По-друге, до переліку обставин для заперечення здійснення державної реєстрації припинення платника податку (п. 11.27 Порядку № 1588):

  • додали наявність непогашених позик, залучених державою (АР Крим або територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію;
  • прибрали інші заперечення відповідно до законодавства в межах повноважень органів державної податкової служби, обмеживши перелік таких обставин лише тими, які вказані в п. 11.27 Порядку № 1588.

Реєстрація в АР Крим

Розробники нового Порядку не могли оминути ситуації з підприємницькою діяльністю, зареєстрованою в Криму. У результаті чого в п. 2 Наказу № 462 зазначили, що в разі зміни місцезнаходження/місця проживання платників податків із території АР Крим та м. Севастополя на інші області України або місто Київ, їх візьмуть на облік як за основним місцем обліку не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей із Єдиного державного реєстру чи заяв від платників податків (форми № 1-ОПП або форми № 5-ОПП).

Стосовно тих платників податків, які змінили місцезнаходження/місце проживання до набрання чинності коментованим наказом та не були взяті на облік за новим місцезнаходженням (місцем проживання), контролюючі органи повинні це зробити протягом 2 днів після набрання чинності Наказом № 462.

Однак відкритим залишається питання можливості взяття на облік платників податків, зареєстрованих у АР Крим (як за основним місцем обліку), у інших областях України, як за неосновним місцем обліку. Адже, наприклад, не всі кримчани-підприємці можуть змінити місце проживання та зареєструватися5 в інших областях України для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Для взяття на облік платників податків за не­основним місцем обліку існує окрема процедура, яка передбачає обмін інформацією між податковими органами за основним і неосновним місцем обліку. Чи можливий такий обмін, а, як наслідок, і постановка на облік платників податків, зареєстрованих в АР Крим, за неосновним місцем обліку в іншому регіоні — питання наразі без відповіді.

Для довідки: розпорядженням КМУ від 04.06.2014 р. № 535-р Кримську та Севастопольську митниці реорганізовано шляхом їх приєднання до Херсонської митниці Міністерства доходів і зборів. Можливо, така реорганізація відбудеться і з податковими органами. За таких обставин постановка за неосновним місцем обліку стане цілком можливою.

Зміни у формах документів (бланків)

Зважаючи на те що додатки до Порядку № 1588 є його невід’ємною частиною, на практиці радимо користуватися саме додатками в новій редакції, затвердженими Наказом № 462.

Найцікавіші нововведення стосуються форми № 20-ОПП. Усім відомо, якщо в платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об’єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням такого об’єкта.

Раніше для цього протягом 10 робочих днів після їх реєстрації потрібно було подати форму № 20-ОПП до контролюючого органу за місцезнаходженням такого об’єкта (п. 8.4 Порядку № 1588 попередньої редакції). За новими правилами, форму подають за основним місцем обліку платника податків, а в разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування (зміна типу, найменування, місце­знаходження тощо) у формі № 20-ОПП поряд із реквізитом, що змінився, зазначається в дужках його попереднє значення (п. 8.5 Порядку № 1588).

Також у Формі № 20-ОПП з’явилася нова ознака надання інформації «5» — «Надання інформації про зміну права». Тож у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування з ознакою «5» у відповідній графі таблиці форми № 20-ОПП потрібно вказати один із видів права на об’єкт:

  • право власності;
  • право володіння;
  • право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій);
  • право господарського відання;
  • право оперативного управління;
  • право постійного користування;
  • право довгострокового користування або оренди; право короткострокового користування, оренди або найму; іпотека; довірче управління майном.

Зазнали змін і деякі інші додатки. Так, у зв’язку зі змінами в порядку переведення платника податку з одного контролюючого органу до іншого (у частині сплати податків), про які зазначено вище, дещо змінилася й форма № 11-ОПП. Відтепер у її розділі ІІ контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) платника податку зазначає, на який період подовжується адміністрування податків, зборів: закінчення бюджетного періоду, документальної перевірки тощо.

Форми № 27-ОПП і № 23-ОПП привели у відповідність до оновленого пп. 5 п. 11.27 Порядку № 1588, додавши обставину заперечень здійснення держреєстрації припинення юрособи або фізособи-підприємця — «наявність непогашених позик, залучених державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою місця) або під державну (місцеву) гарантію».

Деякі додатки взагалі вилучили, а саме:

  • форму № 17-ОПП «Повідомлення про взяття на облік, створення, унесення змін до відомостей, закриття відокремленого підрозділу платника податків»;
  • форму № 1-ВПП «корінець повідомлення про включення/не включення до Реєстру великих платників податків»;
  • форма № 2-ВПП «корінець повідомлення про зміну основного місця обліку та переведення на облік у спеціалізований чи інший орган державної податкової служби».

Ось це і всі основні зміни. Насамкінець зичимо вам реєструвати свій бізнес обізнаними, робити все легко та без проблем.

Євген ПАНЧИШИН,

бухгалтер-експерт
газети «Інтерактивна бухгалтерія»

1 Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Мінфіну від 22.04.2014 р. № 462.

2 Ідеться про отримання іноземною компанією чи організацією або дипломатичною місією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб і цілі отримання цього майна не вимагають створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу чи постійного представництва нерезидента в Україні.

3 Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо взяття на облік юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 24.05.2012 р. № 4839-VI.

4 Ідеться про Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон про держреєстрацію).

5 Громадяни України зобов’язані протягом 10 днів після прибуття на нове місце проживання зареєструвати місце проживання. Для цього проставляється відповідна відмітка в паспорті (див. підкатегорію 119.13 «ЗІР»). Без відповідної відмітки в паспорті (прописки) фізособу не зареєструють за основним місцем обліку.