Туроператорська діяльність: як нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ і коли виникає право на податковий кредит

Туроператорська діяльність: як нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ і коли виникає право на податковий кредит

Товариство (туроператор) надає туристичні послуги (як на території України, так і за її межами). Причому в деяких ситуаціях співпраця з нашими клієнтами будується на умовах попередньої оплати. Як у таких випадках нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ? Що брати за базу оподаткування? Коли саме туроператор має право на податковий кредит?

ВІДПОВІДЬ: Справді, туроператорська діяльність у частині обкладення ПДВ має свої особливості. Які саме — наразі й розглянемо.

Податкові зобов’язання з ПДВ

Порядок оподаткування туроператорської діяльності визначено ст. 207 ПКУ. Відповідно до цієї норми, база обкладення ПДВ у туроператора визначається за маржинальним принципом. Тобто базою оподаткування в такої особи є винагорода. Механізм її визначення для окремих випадків прописано в п.п. 207.2−207.4 ПКУ.

У разі постачання туристичного продукту як на території України, так і за її межами, сума винагороди розраховується як різниця між вартістю поставленого турпродукту та вартістю витрат, котрих зазнав туроператор для його придбання.

Водночас зауважте, суми ПДВ, сплачені під час придбання товарів/послуг, які включаються до вартості туристичного продукту, не відносяться тур­оператором до податкового кредиту, але й не включаються до бази обкладення ПДВ (п. 207.6 ПКУ). На думку контролерів, витрати туроператора збільшуються на суму вхідного ПДВ, сплаченого ним у складі витрат на придбання товарів (послуг), вартість яких включається до туристичного продукту (див. відповідь на питання 1 в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань оподаткування туроператорської та турагентської діяльності, затвердженій наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 126).

Так, приміром, туроператор зазнав витрат на придбання туристичного продукту (з-поміж яких послуги з перевезення, розміщення, страхування туриста й організація екскурсій) у розмірі 2750 грн, у т.ч. ПДВ — 400 грн. Водночас споживачеві цей продукт постачається за ціною 3515 грн. У результаті, винагорода туроператора з ПДВ становитиме 765 грн (3515 — 2750), а податкове зобов’язання з ПДВ дорівнюватиме 127,50 грн (765 × 0,2 / 1,2).

Відверто кажучи, такий підхід неоднозначний. Але саме його пропонують податківці.

Дата виникнення податкового зобов’язання

Для туроператора правило першої події з п. 187.1 ПКУ під час постачання туристичного продукту не діє. Тут, як і у випадку із базою оподаткування, працюють окремі спецнорми. Так, згідно з п. 207.6 ПКУ, датою виникнення податкових зобов’язань у туристичного оператора при постачанні турпродукту є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання цього продукту. Таким документом, зокрема, міг би бути акт на туристичне обслуговування. Але хто ж його підпише після турподорожі?

Отже, якщо туроператор співпрацює зі своїми клієнтами на умовах попередньої оплати, податкові зобов’язання на суму отриманого авансу за туристичний продукт у такого платника не виникають. Підтверджують це й контролери: «На дату отримання туристичним оператором авансу за туристичний продукт податкові зобов’язання не формуються до моменту оформлення документа, що засвідчує факт постачання туристичного продукту (туристичної послуги)» (див. роз’яснення, розміщене у «Віснику Міністерства доходів та зборів України» № 42 за 2013 р., стор. 11). Утім, який саме документ контро­лери воліють бачити, як такий, що засвідчує факт постачання турпродукту, — ані пари з вуст.

Право туроператора на податковий кредит

Як ми вже зазначали, згідно з п. 207.6 ПКУ, тур­оператор не включає до податкового кредиту суму ПДВ сплачену (нараховану) під час придбання товарів/послуг, які включаються до вартості туристичного продукту. Така сума вхідного податку потрапляє, керуючись пп. 139.1.6 ПКУ, до податкових витрат, основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому суму ПДВ, сплачену туроператором у разі придбання інших товарів/послуг (канцтоварів, комунальних послуг, оренди, охорони приміщення, витрат на зв’язок тощо), що не включаються до вартості турпродукту, платник може включити до податкового кредиту в загальному порядку, прописаному ПКУ (п. 207.6 ПКУ). Тобто скористатися правом на податковий кредит за таких умов тур­оператор може, якщо придбання «інших» товарів/послуг пов’язане з їх подальшим використанням в оподатковуваних операціях в межах госпдіяльності такого платника та за наявності належним чином оформленої податкової накладної (див. п.п. 198.3, 198.6 ПКУ).