Дивіденди: правова природа та порядок виплати

Засновуючи підприємство або входячи в нього як учасник (акціонер), особа (юридична чи фізична) майже завжди розраховує на отримання прибутку. І тоді мова заходить про дивіденди.
У цьому матеріалі ми розповімо про правову природу дивідендів і нюанси їх виплати

Поняття дивідендів

В українському законодавстві є декілька визначень терміна «дивіденди». Так, ст. 116 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (далі — Закон № 1576) визначають дивіденди як частину прибутку, одержувану учасником від діяльності господарського товариства. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (далі — Закон № 514), дивідендами є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Що стосується оподаткування визначення поняття «дивіденди» наведено в пп. 14.1.49 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).

Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів. В акціонерних товариствах дивіденди можуть бути виплачені й за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років (ст. 30 Закону № 514). Крім того, за відсутності чи недостатності чистого та/або нерозподіленого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду. Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням НКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376.

Декілька слів варто сказати й про форму виплати дивідендів. Статтею 30 Закону № 514 чітко передбачено, що в акціонерних товариствах дивіденди повинні виплачуватися лише в грошовій формі. Для решти видів госптовариств схожих обмежень немає. Звідси висновується: наприклад, у товаристві з обмеженою відповідальністю дивіденди можуть бути виплачені майном, готовою продукцією тощо.

Порядок виплати дивідендів

Порядок і строки виплати дивідендів установлюються як законодавством, так і установчими документами й іншими локальними актами підприємства. Скажімо, процедура виплати дивідендів для акціонерних товариств установлена ст. 30 Закону № 514.

На замітку!

Особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, прописані в ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V (далі — Закон № 185), а також у постановах Кабміну, що видаються щороку.

Наприклад, згідно з п. 1 постанови «Про затвердження базового нормативу відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» від 29.01.2014 р. № 33 (далі — Постанова № 33), для госптовариств, у статутному капіталі котрих є корпоративні права держави, норматив відрахувань до бюджету частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за 2013 рік становить 50%. Для госптовариств електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється держрегулювання цін і тарифів, — 30%.

Однак у будь-якому випадку положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства. На це акцентовано увагу й у листі Мін’юсту від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1.

Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством (зразок такого рішення для ТОВ наведений тут). Для підприємств, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 1 травня наступного року (ст. 11 Закону № 185).

Зверніть увагу!

Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято в судовому порядку. На цьому наголошували й у п. 2.22 рекомендацій Президії ВГСУ «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14. Адже згідно з п. «д» ч. 5 та ч. 6 ст. 41 Закону № 1576, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів належить до виключної компетенції загальних зборів.

Суд може прийняти рішення про стягнення дивідендів лише на підставі вже прийнятого рішення про виплату дивідендів. Ті самі правила передбачені також для ТОВ відповідно до ст. 145 ЦКУ й ст. 59 Закону № 1576.

Крім того, керуючись ст. 30 Закону № 514, про виплату дивідендів повинні бути повідомлені особи, які мають право на їх отримання.

В акціонерних товариствах дивіденди виплачуються раз на рік через депозитарну систему, зважаючи на ч. 5 ст. 30 Закону № 514. Це означає, що акціонерне товариство не може виплачувати своїм акціонерам дивіденди напряму.

Для довідки!

У Парламенті зареєстрований і переданий для ознайомлення депутатів законопроект № 4383. Згідно з ним зі ст. 30 Закону № 514 виключається ч. 5, тим самим суттєво спрощуючи можливість перераховувати й отримувати дивіденди, адже на шляху від підприємства до акціонерів більше не буде посередника-депозитарія.

Для решти госптовариств періодичність виплати дивідендів законодавством не визначена. Це означає, що статутом, наприклад, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю може бути передбачена щоквартальна чи навіть щомісячна виплата дивідендів (хоча доцільність такої частої виплати дивідендів викликає сумніви).

Наразі зупинімося на розмірі дивідендів. В акціонерних товариствах за простими акціями він установлюється загальними зборами акціонерів. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів завжди фіксований і прописується в статуті акціонерного товариства (ч. 3 ст. 30 Закону № 514). В інших господарських товариствах розмір дивідендів та порядок їх виплати встановлюється зазвичай за рішенням вищого органу управління.

На практиці часто постає таке запитання: чи може претендувати на дивіденди акціонер, який продав свої акції, або учасник, що вийшов із господарського товариства до виплати дивідендів?

Стосовно ТОВ, то згідно зі ст. 10 Закону № 1576 право на отримання дивідендів має особа, яка є учасником господарського товариства (крім акціонерного) на момент початку їх виплати.

З акціонерними товариствами все інакше. Відповідно до ст. 30 Закону № 514, в акціонерному товаристві щороку складається перелік осіб, які мають право отримувати дивіденди за простими та привілейованими акціями. І якщо акціонер, який включений у такий перелік, продав свої акції до початку виплати дивідендів, але вже після складання такого переліку, за ним усе одно зберігається право на їх отримання.

Строки виплати дивідендів і відповідальність за їх невиплату

В акціонерних товариствах рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами акціонерів. Відповідно до ст. 30 Закону № 514, дивіденди за простими акціями повинні бути виплачені протягом 6 місяців із моменту прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. По привілейованих акціях дивіденди мають бути виплачені не пізніше 6 місяців після спливу звітного року.

Для госптовариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, строки виплати дивідендів на державну частку встановлюються Кабміном. Так, відповідно до вже згаданої Постанови № 33, дивіденди за підсумками 2013 року повинні бути виплачені в строк до 1 липня 2014 року.

Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто вони можуть бути встановлені як установчими документами, так і рішенням вищого органу управління.

Важливо!

Якщо в установлені строки дивіденди не були виплачені, посадові особи акціонерного товариства можуть бути притягнені до адмінвідповідальності на підставі ст. 1635 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, оскільки зобов’язання з виплати дивідендів належать до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦКУ (сплата боргу з урахуванням інфляції та 3% річних). Якщо мовиться про господарське товариство, у якому є корпоративні права держави, за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У цьому випадку пеня розраховується згідно з Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває в статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженим наказом Мінекономрозвитку від 02.07.2013 р. № 725.

Так, рішення про нарахування пені оформлюється наказом Мінекономрозвитку, у якому зазначено її суму, її розрахунок та строки сплати. Цей наказ може бути оскаржений в адмінсуді. Крім того, у разі порушення строків виплати дивідендів, з керівником цього господарського товариства може бути достроково розірваний контракт.

Для стягнення заборгованості по дивідендах установлено стандартний строк позовної давності тривалістю в 3 роки. При цьому слід ураховувати, що оскільки спір про стягнення дивідендів належить до корпоративних, він підлягає розгляду в господарському суді за місцем знаходження підприємства, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України). При цьому не має значення, хто є акціонером (учасником) господарського товариства — фізична чи юридична особа.

Чи можна не виплачувати дивіденди

Якщо за підсумками року підприємство не отримало прибутку, то про виплату дивідендів не мовиться (за винятком держателів привілейованих акцій). Крім того, для акціонерних товариств певні обмеження з виплати дивідендів установлені ст. 31 Закону № 514. Стосовно інших господарських товариств обмеження в частині виплати дивідендів можуть бути передбачені установчими документами, локальними актами чи рішенням вищого органу управління.

Андрій БРИЛЬОВ,

юрист