Під час заснування підприємства чи входження до нього як учасника (акціонера) юр- або фізособа майже завжди розраховує на отримання прибутку. І тоді мова заходить про дивіденди. Тож, розповімо про правову природу дивідендів і нюанси їх виплати

Що таке дивіденди та за рахунок чого їх виплачують

В українському законодавстві є декілька визначень терміна «дивіденди». Так, у ст. 116 Цивільного кодексу України (даліЦКУ), ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (даліЗакон № 1576) ідеться про дивіденди як про частину прибутку, одержувану учасником від діяльності господарського товариства. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI (даліЗакон № 514), дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонерові з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Щодо сфери оподаткування, визначення поняття «дивіденди» наведено й у пп. 14.1.49 ПКУ.

Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів (за даними бухгалтерського обліку).

Загалом дивіденди можуть бути виплачені за рахунок чистого прибутку, як отриманого за результатами звітного року, так і підсумками минулих років. Стаття 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (далі Закон № 2275), який, нагадаємо, набрав чинності 17.06.2018, прямо передбачає виплату дивідендів ТОВ і ТДВ за рахунок чистого прибутку.

В акціонерних товариствах за відсутності чи недостатності чистого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду (ч. 5 ст. 14 Закону № 514). Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням НКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376.

Форма виплати дивідендів

Статтею 30 Закону № 514 чітко передбачено, що в акціонерних товариствах дивіденди повинні виплачуватися лише в грошовій формі.

Подібне обмеження передбачено й для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Частиною 2 ст. 26 Закону № 2275 установлено: виплату дивідендів можна здійснити грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства.

Для решти видів госптовариств схожих обмежень немає.

Щоправда, завважте: пунктом 93 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 5, установлено низку обмежень щодо операцій із купівлі/продажу інвалюти/гривні з метою повернення дивідендів іноземному інвестору за кордон або їх зарахування на поточні рахунки нерезидентів-юросіб, відкриті в Україні.

Банкам із цією метою дозволяється (за власними операціями й операціями клієнтів) здійснювати купівлю/переказ валюти в разі одночасного дотримання таких умов:

1) дивіденди виплачуються за корпоративними правами/акціями та нараховані за період до 2018 року (включно);

2) купівлю/переказ валюти з метою повернення дивідендів здійснює емітент корпоративних прав/акцій, за якими виплачуються дивіденди, або депозитарна установа, що обслуговує рахунок у цінних паперах іноземного інвестора/нерезидента, або безпосередньо іноземний інвестор;

3) протягом календарного місяця особа, указана в п. 2, здійснює купівлю/переказ валюти з метою повернення дивідендів у межах суми, що не повинна перевищувати еквівалент 7000000 євро;

4) особа, зазначена в п. 2, здійснює купівлю/переказ валюти з метою повернення дивідендів через один банк (за вибором). Зміну банку, що обслуговує такі операції, дозволено проводити на підставі письмового звернення клієнта до банку, до якого клієнт переводиться на обслуговування.

Порядок та періодичність виплати дивідендів

Порядок виплати дивідендів установлюється як законодавством, так і установчими документами й іншими локальними актами підприємства.

Скажімо, особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, прописані у ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V (даліЗакон № 185), а також у постановах Кабміну, що видаються щороку.

Процедура виплати дивідендів для акціонерних товариств установлена ст. 30 Закону № 514, а більш деталізована — у Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженому рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 р. № 391.

Однак у будь-якому разі положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства. На це також акцентовано увагу в листі Мін’юсту України від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1.

Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством (зразок такого рішення для ТОВ наведено тут).

На замітку

Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято у судовому порядку. На цьому наголошується й у п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 р. № 4 (далі — Постанова № 4). Адже згідно з п. «д» ч. 5 та ч. 6 ст. 41 Закону № 1576, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 33 Закону № 514, п. 12 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275 затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.

Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

На підставі рішення (протоколу) загальних зборів керівник підприємства видає наказ про виплату дивідендів.

В акціонерних товариствах, на відміну від решти господарських товариств, для кожної виплати дивідендів наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття такого рішення наглядовою радою.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, складається протягом місяця по закінченню звітного року.

Акціонерне товариство в порядку, установленому наглядовою радою, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів із дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), на якій (яких) акції допущені до торгів (ч. 4 ст. 30 Закону № 514).

Для підприємств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 1травня наступного року (ст. 11 Закону № 185).

Водночас зверніть увагу: за роз’ясненням Фонду державного майна України, викладеним у листі від 14.07.2016 р. № 10-51-13533, госптовариства, які до 1 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, виконуючи обчислення частини чистого прибутку, що має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році.

В акціонерних товариствах дивіденди як за простими, так і за привілейованими акціями, виплачуються за річний період. Такий висновок можна зробити на підставі того, що питання розподілу прибутку обов’язково входить до порядку денного річних загальних зборів  (абз. 3 ч. 2 ст. 32 Закону № 514). Щоправда, строки виплати для простих і привілейованих акцій відрізняються (про це йтиметься далі).

 Проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону № 514).

У ТОВ і ТДВ дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, кратний кварталу, якщо інше не передбачено статутом (ч. 3 ст. 26 Закону № 2275).

Періодичність виплати дивідендів учасникам решти господарських товариств законодавством не визначена. Це означає, що статутом, наприклад, повного чи командитного товариства може бути передбачена щоквартальна або навіть щомісячна виплата дивідендів (хоча доцільність такої частої виплати дивідендів викликає сумніви).

Розмір дивідендів

В акціонерних товариствах за простими акціями він установлюється загальними зборами акціонерів. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів усіх класів завжди фіксований і прописується у статуті акціонерного товариства (ч. 3 ст. 30 Закону № 514). В інших господарських товариствах розмір дивідендів установлюється зазвичай за рішенням вищого органу управління.

На практиці нерідко постає запитання: чи може претендувати на дивіденди акціонер, який продав свої акції, або учасник, що вийшов із господарського товариства до виплати дивідендів?

Стосовно ТОВ і ТДВ — як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону № 2275, виплату дивідендів здійснюють особам, що були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Схожа ситуація і в акціонерних товариствах. Відповідно до ст. 30 Закону № 514, в акціонерному товаристві складається перелік осіб, які мають право отримувати дивіденди за простими та привілейованими акціями. І якщо акціонер, який включений до такого переліку, продав свої акції до початку виплати дивідендів, але вже після складання цього переліку за ним усе одно зберігається право на їх отримання.

Строки виплати дивідендів і відповідальність за їх невиплату

Згідно із ч. 2 ст. 30 Закону № 514, дивіденди за простими акціями повинні бути виплачені протягом 6 місяців із дня прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. За привілейованими акціями дивіденди мають бути виплачені не пізніше 6 місяців по закінченню звітного року.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди в строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним (ч. 5 ст. 11 Закону № 185).

Виплата дивідендів ТОВ і ТДВ здійснюється у строк, що не перевищує 6 місяців із дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників (ч. 4 ст. 26 Закону № 2275).

Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто вони можуть бути визначені як установчими документами, так і рішенням вищого органу управління.

Оскільки зобов’язання з виплати дивідендів належать до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦКУ, — сплата боргу з урахуванням інфляції та 3% річних (п. 3.4 Постанови № 4).

Якщо мовиться про господарське товариство, у якому є корпоративні права держави, за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу та по день сплати включно. У цьому випадку пеня нараховується згідно з Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженим наказом Мінекономрозвитку від 02.07.2013 р. № 725. Так, рішення про нарахування пені оформлюється наказом, який підписує міністр економічного розвитку і торгівлі України чи його перший заступник/заступники. У наказі фіксуються, зокрема, сума пені, її розрахунок і строки сплати.

Окрім того, якщо в установлені строки дивіденди не були виплачені акціонерним товариством, його посадові особи можуть бути притягнені до адмінвідповідальності на підставі ч. 3 ст. 1635 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для стягнення заборгованості за дивідендами установлено стандартний строк позовної давності тривалістю в 3 роки. Водночас варто наголосити: оскільки спір про стягнення дивідендів належить до корпоративних, він підлягає розгляду в господарському суді за місцезнаходження юридичної особи (ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України). Своєю чергою, не має значення, хто є акціонером (учасником) господарського товариства — фізична чи юридична особа.

Коли не виплачують дивіденди

У разі якщо за підсумками року підприємство не отримало прибутку, то про виплату дивідендів не мовиться (за винятком держателів привілейованих акцій). Проте наявність прибутку не означає, що товариство неодмінно зобов’язане розподілити його між учасниками чи акціонерами. Платити чи не платити дивіденди, вирішують загальні збори учасників або акціонерів, до компетенції яких і належить питання розподілу прибутку та виплати дивідендів (за винятком, знову ж таки, дивідендів за привілейованими акціями).

Для акціонерних товариств певні обмеження з виплати дивідендів установлені ст. 31 Закону № 514.

Так, акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями в разі, якщо:

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у випадку, якщо:

1) товариство має зобов’язання про викуп акцій відповідно до ст. 68 Закону № 514 ;

2) поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю.

 Порядок обов’язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів описує ст. 68 Закону № 514.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями в разі, якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано в установленому законодавством порядку.

Товариство не вправі здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Крім того, ст. 158 ЦКУ передбачено, що акціонерне товариство не має права оголошувати й виплачувати дивіденди до повної сплати всього статутного капіталу.

ТОВ і ТДВ не мають права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв’язку з припиненням їх участі в товаристві або з правонаступниками учасників товариства;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.

Статутом товариства можуть додатково передбачатись інші умови, за яких загальні збори учасників не можуть приймати рішення про виплату дивідендів чи за яких дивіденди не можуть виплачуватися.

Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад (ст. 27 Закону № 2275).

Щодо інших господарських товариств, обмеження у частині виплати дивідендів можуть бути передбачені установчими документами, локальними актами чи рішенням вищого органу управління.

Редакція газети

«Інтерактивна бухгалтерія»