(коментар до листа Державної казначейської служби України від 14.02.2013 р. № 17-13/412-3727)
Казначейство коментованим листом дало чітко зрозуміти суб’єктам надання адміністративних послуг (ними, як правило, виступають саме бюджетні установи), що плата за надання адмінпослуг має прямувати в загальний фонд Держбюджету. Звісно, з аргументацією Казначейства годі сперечатися. Однак усе ж одна неузгодженість у коментованому листі є. Утім, про все по порядку.
Проблеми в цьому питанні не виникло б, якщо б базовий норматив — Бюджетний кодекс України (далі — БКУ) давав однозначну відповідь. Зазирнувши до нього, наразі ми маємо:
власні надходження бюджетних установ — кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, включаючи плату за надання адміністративних послуг (п. 15 ч. 1 ст. 1 БКУ);
власні надходження бюджетних установ включають, зокрема, першу групу — надходження від плати за послуги (включаючи плату за надання адмінпослуг), що надаються бюджетними установами згідно із законодавством (ч. 4 ст. 13 БКУ);
до доходів загального фонду Державного бюджету України теж потрапить зокрема плата за надання адмінпослуг (п. 24 ч. 2 ст. 29 БКУ).
Цілком логічно, що кожній бюджетній установі хотілося, аби саме перші дві з наведених норм мали прерогативу та плата за адмінпослуги поповнювала спецфонд бюджетної установи, яким можна розпоряджатися (у межах дозволеного) на благо саме установи.
Однак тут їм не пощастило. Так, якщо Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492 (далі — Закон № 5492), який набув чинності 06.12.2012 р., відніс плату за надання адмінпослуг до власних надходжень бюджетних установ, то Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 16.10.2012 р. № 5428-VI та Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI (далі — Закон про Держбюджет-2013) повернули цю плату знову до загального фонду Держбюджету (обидва набули чинності з 01.01.2013 р.).
І тут вирішальним чинником виступає ч. 5 ст. 29 БКУ: закон про Державний бюджет України може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального (спеціального) фонду Державного бюджету України або їх частину (визначені частиною другою (третьою) цієї статті) до спеціального (загального) фонду Державного бюджету України. Тож законотворці прописали напрям зарахування плати від надання адмінпослуг у ст. 11 Закону про Держбюджет-2013. За нею плата за надання адміністративних послуг має зараховуватися до загального фонду Держбюджету.
Казначейство коментованим листом дало чітко зрозуміти суб’єктам надання адміністративних послуг (ними, як правило, виступають саме бюджетні установи), що плата за надання адмінпослуг має прямувати в загальний фонд Держбюджету. Звісно, з аргументацією Казначейства годі сперечатися. Однак усе ж одна неузгодженість у коментованому листі є. Утім, про все по порядку.
Проблеми в цьому питанні не виникло б, якщо б базовий норматив — Бюджетний кодекс України (далі — БКУ) давав однозначну відповідь. Зазирнувши до нього, наразі ми маємо:
власні надходження бюджетних установ — кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, включаючи плату за надання адміністративних послуг (п. 15 ч. 1 ст. 1 БКУ);
власні надходження бюджетних установ включають, зокрема, першу групу — надходження від плати за послуги (включаючи плату за надання адмінпослуг), що надаються бюджетними установами згідно із законодавством (ч. 4 ст. 13 БКУ);
до доходів загального фонду Державного бюджету України теж потрапить зокрема плата за надання адмінпослуг (п. 24 ч. 2 ст. 29 БКУ).
Цілком логічно, що кожній бюджетній установі хотілося, аби саме перші дві з наведених норм мали прерогативу та плата за адмінпослуги поповнювала спецфонд бюджетної установи, яким можна розпоряджатися (у межах дозволеного) на благо саме установи.
Однак тут їм не пощастило. Так, якщо Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. № 5492 (далі — Закон № 5492), який набув чинності 06.12.2012 р., відніс плату за надання адмінпослуг до власних надходжень бюджетних установ, то Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 16.10.2012 р. № 5428-VI та Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI (далі — Закон про Держбюджет-2013) повернули цю плату знову до загального фонду Держбюджету (обидва набули чинності з 01.01.2013 р.).
І тут вирішальним чинником виступає ч. 5 ст. 29 БКУ: закон про Державний бюджет України може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів загального (спеціального) фонду Державного бюджету України або їх частину (визначені частиною другою (третьою) цієї статті) до спеціального (загального) фонду Державного бюджету України. Тож законотворці прописали напрям зарахування плати від надання адмінпослуг у ст. 11 Закону про Держбюджет-2013. За нею плата за надання адміністративних послуг має зараховуватися до загального фонду Держбюджету.