У відокремлених підрозділів підприємств, що розташовані в інших містах, областях і мають у своєму штаті найманих працівників або в процесі діяльності співпрацюють із фізособами, яким виплачують доходи, доволі часто виникає питання: до якого бюджету сплачувати ЄСВ, ПДФО, військовий збір і куди подавати форму № 1ДФ?
Тож, з’ясовуймо
ПДФО
Спершу нагадаємо: з метою р. IV ПКУ термін «відокремлені підрозділі» використовують у значенні Господарського кодексу України (далі — ГКУ) — пп. 14.1.30 ПКУ. Як прописано у ч. 2 ст. 58 ГКУ, відомості про відокремлені підрозділи підприємства залучають до реєстраційної справи та включають до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР).
Крім того, створюючи філії, представництва, відділення й інші відокремлені підрозділи, підприємство має погодити питання про розміщення таких підрозділів із відповідними органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 64 ГКУ). Тому особливий порядок сплати ПДФО та подання форми № 1ДФ, про який ми поговоримо далі, має поширюватися тільки на вказані відокремлені підрозділи.
Проте податківці мають іншу точку зору. Зокрема, у листі від 27.03.2019 р. № 10278/7/99-99-13-04-04-17 ДФСУ, посилаючись на згадані вище норми ГКУ, доходить досить дивного висновку: мовляв, для цілей обкладення ПДФО підрозділи вважаються відокремленими незалежно від того, включені вони чи ні юридичною особою до ЄДР.
Інакше кажучи: податківці наполягають на тому, що спеціальний порядок сплати і звітування з ПДФО (про нього йтиметься далі) поширюється на будь-який структурний підрозділ підприємства (цех, відділення, дільницю, бюро, лабораторію, службу тощо). Але не випереджатимемо події та передусім з’ясуймо, що стосовно сплати й звітування з ПДФО зазначено в ПКУ.
Податковими агентами фізосіб у разі виплати їм доходу є юридичні особи (їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), тому вони зобов’язані нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО та військовий збір до бюджету, а також подавати податкову звітність — форму № 1ДФ (пп. 14.1.180 ПКУ).
За загальним правилом ПДФО, який сплачує податковий агент — юрособа, зараховують до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) (п. 2 ст. 64 Бюджетного кодексу України, далі — БКУ).
ПКУ уточнює, яким чином варто здійснювати перерахування ПДФО до бюджету відокремленим підрозділам юрособи, залежно від повноважень, якими вони наділені.
Зокрема, відокремлені підрозділи юрособи, які вповноважені нараховувати (сплачувати) ПДФО, самостійно:
- перераховують ПДФО до відповідного бюджету за своїм місцезнаходженням (пп. 168.4.3 ПКУ);
- подають форму № 1ДФ до контролюючого органу за місцем свого розташування (пп. «б» п. 176.2 ПКУ).
Якщо відокремлені підрозділи юрособи не вповноважені нараховувати (сплачувати) ПДФО, за них функцію податкового агента виконує така юрособа, тому саме вона зобов’язана:
- перераховувати ПДФО, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу (пп. 168.4.3 ПКУ);
- подати форму № 1ДФ у вигляді окремої порції до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (тобто за місцезнаходженням юрособи) і надіслати копію такої форми № 1ДФ до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу. У порції, яку подають за відокремлений підрозділ, зазначають відомості щодо фізичних осіб (працівників) цього підрозділу (пп. «б» п. 176.2 ПКУ, п. 2.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4).
Зверніть увагу: 2021 року набирає чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб» від 19.09.2019 р. № 116-IX, згідно з яким з абз. 2 пп. «б» п. 176.2 ПКУ приберуть вимогу про подання копії звіту за місцезнаходженням невповноваженого підрозділу (див. коментар «Єдина звітність із ЄСВ та ПДФО»).
А тепер увага: аналогічний порядок сплати податку та подання форми № 1ДФ податківці поширюють на будь-які структурні підрозділи підприємства, навіть якщо відомості про них не вносять до ЄДР. Ось що зазначено в уже згаданому листі № 10278/7/99-99-13-04-04-17:
«…якщо юридична особа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа і не уповноважені нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у відповідних контролюючих органах за місцезнаходженням таких об’єктів та перераховувати податок на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу».
У роз’ясненні з категорії 103.07 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua), надаючи відповідь на запитання — «До якого бюджету повинен сплачувати ПДФО СГ, який не має відокремлених структурних підрозділів, а має власні чи орендовані приміщення (будівлі) у різних регіонах України та/або районах міста, де працюють наймані працівники такого СГ?», податківці роблять той самий висновок:
«…ПДФО підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) у різних регіонах України, у яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів».
Дійсно, за п. 63.3 ПКУ платники податків підлягають реєстрації чи взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадять діяльність (неосновне місце обліку).
Тож, якщо підрозділ зареєстровано за неосновним місцем обліку, на думку податківців, ПДФО за найманих осіб, які в ньому працюють, потрібно сплачувати в тому самому порядку, що й у випадку з відокремленими підрозділами. Зазвичай невідокремлені структурні підрозділи не вповноважують на сплату ПДФО. Тому головна компанія має сплачувати податок до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу й до того самого податкового органу (за неосновним місцем обліку) подавати копію форми № 1ДФ — незважаючи на те що такий підрозділ не є відокремленим у розумінні ГКУ.
Отже, якщо ви не бажаєте сперечатися з податківцями, а найімовірніше, тут справа дійде до суду, бо питання сплати податку до того чи іншого бюджету — доволі серйозне, радимо за працівників структурних підрозділів (навіть якщо вони не є відокремленими в контексті ГКУ) застосовувати порядок сплати податку та звітування, передбачений пп. 168.4.3 та пп. «б» п. 176.2 ПКУ для відокремлених підрозділів.
У разі виплати доходу непрацівникам, скажімо, за виконані роботи (надані послуги) згідно із цивільно-правовими договорами фізособам, зареєстрованим в іншому регіоні, юрособа, виконуючи функції податкового агента, сплачує ПДФО до бюджету за своїм місцезнаходженням, як того вимагає ч. 2 ст. 64 БКУ.
А ось ПДФО, нарахований податковим агентом із доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачують до бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) — пп. 168.4.9 ПКУ, абз. 5 ч. 2 ст. 64 БКУ.
Військовий збір
Загалом нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюють у порядку, установленому ст. 168 ПКУ (пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ). Але вся заковика в тому, що військовий збір — це стаття доходів Державного бюджету (ст. 29 БКУ).
Тому норма щодо сплати ПДФО до місцевого бюджету з абз. 2 пп. 168.4.3 ПКУ не може бути застосована під час сплати військового збору. А отже, юрособа — головне підприємство перераховує його як за себе, так і за неуповноважені відокремлені підрозділи до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації) на відповідні рахунки, відкриті в органах ДКСУ. На цьому наголосили й фахівці ДФС, зокрема, у листі ДФС від 22.05.2017 р. № 12807/7/99-99-13-01-01-17. А ось уповноважені відокремлені підрозділи сплачують військовий збір до Держбюджету самостійно.
До вашої уваги — порядок сплати ПДФО та військового збору, показаний на рисунку.
Рис. Схема взаємодії головне підприємство — відокремлений підрозділ у частині сплати ПДФО, військового збору та подання форми № 1ДФ
ЄСВ
За загальним правилом подають звітність і сплачують ЄСВ за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Про це йдеться в п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ), п. 1 ч. 2 р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. № 449, п. 1 р. ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435.
Згідно з абз. 5 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ до платників ЄСВ, зокрема, належать філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ й організацій, які:
- мають окремий баланс
і
- самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами.
Зверніть увагу!
Облік платників ЄСВ необхідно вести за кодами з ЄДР — для платників, яких включають до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи), — п. 5 р. І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.11.2014 р. № 1162 (далі — Порядок № 1162).
Тобто в контексті сплати ЄСВ структурні невідокремлені підрозділи, відомості про які не вносять до ЄДР, не можуть бути самостійними платниками ЄСВ апріорі.
Узяття на облік відокремлених підрозділів, відомості щодо яких містяться в ЄДР, як платників єдиного внеску має підтверджуватися випискою з Єдиного державного реєстру, яку надсилають таким відокремленим підрозділам (п. 4 р. ІІ Порядку № 1162).
Спочатку під час отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей із ЄДР про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковують у податковій із приміткою «Неплатник».
Тому у випадку прийняття юрособою рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс і перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами така юрособа має повідомити про це протягом 10 днів із дня прийняття відповідного рішення податковий орган за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (п. 8 р. ІІ Порядку № 1162).
Лише на підставі такого повідомлення юридичної особи відокремлений підрозділ починає обліковуватися як платник ЄСВ і самостійно сплачувати ЄСВ за своїм місцем реєстрації.
При цьому той же п. 8 р. ІІ Порядку № 1162 містить застереження: під час перевірки контролюючий орган може встановити наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу, самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами. Тому не варто зволікати із повідомленням податківців про статус платника ЄСВ. Інакше ризикуєте, що органи ДПСУ звинувачуватимуть підприємство в несплаті ЄСВ (сплаті не на той рахунок).
Якщо ж відокремлений підрозділ не обліковується як платник ЄСВ або підрозділ узагалі не є відокремленим, ЄСВ із зарплати працівників, зайнятих у таких підрозділах, сплачує головне підприємство.
Наостанок зауважимо, що питання сплати ПДФО, військового збору та ЄСВ не в той бюджет доволі штрафонебезпечний. Про те, яка відповідальність загрожує за це, а також про можливості її уникнення ми розповімо в одній із найближчих публікацій.
Редакція газети
«Інтерактивна бухгалтерія»