Цього року фізособи складають і подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 02.10.2015 р. № 859 (далі — Наказ № 859). Отже, розгляньмо, які категорії громадян (непідприємців) мають звітувати про свої доходи за 2016 рік і як їм правильно скласти Декларацію

Хто і в які строки декларує доходи

Щороку подавати Декларацію про доходи до Податкових інспекцій за місцем проживання — конституційний обов’язок громадян (ч. 2 ст. 67 Конституції України). Утім усіх громадян, які складають Декларацію, можна поділити на 2 категорії, до яких належать особи, котрі:

1) зобов’язані подавати річну Декларацію відповідно до ПКУ;

2) мають право подати Декларацію добровільно.

Про основні випадки обов’язкового декларування доходів можна дізнатися з матеріалу «Пам’ятка фізособам, які зобов’язані подати декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік» газети  № 4/2017.

До осіб, які мають право подати декларацію добровільно, належать:

  • особи, які мають намір повернути зайво сплачений податок, у т.ч. у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу (міни) об’єкта нерухомості, за яким сплачено ПДФО (п.п. 176.1, 172.6 ПКУ);
  • особи, які бажають скористатися правом на податкову знижку за наслідками звітного податкового року (п. 176.1 і пп. 166.1.2 ПКУ).

Загальний строк подання Декларації визначений пп. 49.18.4 ПКУ, за яким Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), — до 1 травня року, який настає за звітним, окрім випадків, передбачених р. IV ПКУ.

Важливо

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

(п. 49.20 ПКУ)

Коли відповідно до пп. 166.1.1 ПКУ платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року, то підстави для її нарахування із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації, котра подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (пп. 166.1.2 ПКУ).

31 грудня 2017 року припадає на неділю, тому здавалося б, керуючись п. 49.20 ПКУ, декларацію можна подати в перший робочий день уже нового року. Однак ми радили б не тягнути до останнього з «декларуванням» права на податкову знижку, а подати деку в поточному році. Адже відповідно до пп. 166.4.3 ПКУ, у разі якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористається правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Звільнення від декларування

Обов’язок платника податку з подання Декларації за 2016 рік вважається виконаним, тобто вона не подається на підставі п. 179.2 ПКУ, якщо платник податку отримував доходи:

  • від податкових агентів, які згідно з р. IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
  • лише від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених р. IV ПКУ;
  • від операцій продажу (обміну) майна, дарування в разі нотаріального посвідчення договорів, за якими був сплачений податок відповідно до р. IV ПКУ;
  • у вигляді об’єктів спадщини, які згідно з р. IV ПКУ обкладаються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ПКУ.

Окрім того, п. 179.4 ПКУ визначає коло осіб, які звільняються від обов’язку подання податкової декларації.

Нагадаємо

Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації в таких випадках:

а) незалежно від виду й суми отриманих доходів платниками податку, які:

  • є малолітніми/неповнолітніми чи недієздатними особами й водночас перебувають на повному утриманні інших осіб (у т.ч. батьків) і/або держави станом на кінець звітного податкового року;
  • перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні чи ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
  • перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
  • перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;

б) у решті випадків, визначених р. IV ПКУ.

(п. 179.4 ПКУ)

Куди подавати Декларацію

Фізособа — платник податку подає Декларацію за звітний податковий період у встановлені ПКУ строки до контролюючого органу за своєю податковою адресою (п. 3 р. I Інструкції № 859), тобто за місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податку в контролюючому органі.

У разі якщо платник податку, відповідно до норм чинного законодавства, зобов’язаний (має право) надати річну Декларацію, але на той час проживає не за місцем реєстрації (прописки), то ця форма звітності все одно подається до контролюючого органу за податковою адресою, тобто за місцем реєстрації згідно з паспортними даними. Окрім того, податківці вважають, що коли фізособа знята з реєстрації за однією адресою, але ще не зареєстрована за іншою, то вона все одно повинна подавати Декларацію до податкового органу за попередньою податковою адресою (див. підкатегорію 103.24 системи «ЗІР»).

За умови якщо в платника податку відсутні підтверджуючі документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлені за ст. 13 ПКУ, то згідно з пп. 170.11.2 ПКУ такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним.

У який спосіб подавати Декларацію

На підставі п. 4 р. I Інструкції № 859 Декларація подається до контролюючого органу в один із таких способів на вибір платника податку:

  • особисто платником податку чи вповноваженою на це особою;
  • надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
  • засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Нагадаємо

У разі надсилання податкової декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніш ніж за 5 днів до спливу граничного строку подання податкової декларації, а за умови подання податкової звітності в електронній формі — не пізніше закінчення останньої години дня, у якому спливає такий граничний строк.

(п. 49.5 ПКУ)

Порядок заповнення Декларації

Декларація складається з 7-ми розділів і 2-х додатків до неї, котрі містять розрахунки окремих видів доходів (витрат).

Додатки до Декларації заповнюються та подаються лише за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься в них. Вони вважаються складовою частиною Декларації та без неї недійсні (п. 2 р. ІІ Інструкції № 859).

Загальні вимоги, якими слід керуватися під час складання Декларації, визначені р. II Інструкції № 859, а саме:

1. У Декларації та додатках до неї зазначаються всі передбачені в ній відомості (показники), окрім випадків, прямо визначених у Декларації та/або додатках до неї.

2. Якщо будь-який рядок Декларації та/або додатка до неї не заповнюється через відсутність інформації (операції, суми), то такий рядок прокреслюється (якщо декларація подається в електронній формі, відповідні рядки залишають порожніми).

3. Показники в р.р. II–V Декларації та додатках до неї проставляються в гривнях із копійками.

4. Декларація та додатки до неї заповнюються таким чином, щоб забезпечити вільне читання тексту (цифр) і збереження цих записів протягом установленого строку зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними чи кульковими ручками синього або чорного кольору). Заповнення олівцем не дозволяється.

5. У Декларації та додатках до неї не повинно бути підчисток, помарок, виправлень, дописок і закреслень. Текст або цифри, котрі неможливо прочитати через пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом або іншою рідиною, не допускаються.

6. Достовірність даних декларації та додатків до неї підтверджується власноручним підписом фізичної особи — платника податку чи особи, уповноваженої на заповнення Декларації.

У рядку 1 р. I «Загальні відомості» указується відповідний тип Декларації (позначкою «х»). У разі першого подання Декларації обираємо тип «Звітна», за умови виявлення помилок (неточностей) до граничного строку її подання (до 30.04.2016 р. включно) — «Звітна нова», а якщо після зазначеного строку — «Уточнююча».

У рядку 2 р. I указується арабськими цифрами звітний податковий період (календарний рік). Квартал не зазначається — його наводять лише фізособи-підприємці в разі подання Декларації за результатами звітного кварталу, у якому розпочата господарська діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування.

Під час виправлення помилок, самостійно виявлених у раніше поданій Декларації, у рядку 2 указується звітний податковий період, що уточнюється.

Інформація про платника податку наводиться в рядках 3, 4, 6, 7, 8 р. I, а саме:

  • П.І.Б. (повністю, згідно з паспортом);
  • реєстраційний номер облікової картки (тобто ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для тих фізосіб, які через власні релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера й офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
  • податкова адреса (місце проживання);
  • поштовий індекс та, за бажанням, контактний телефон і e-mail;
  • резидентський статус платника податку;
  • категорія платника (громадянин, особа, котра провадить незалежну професійну діяльність, підприємець).

Зважайте на те, що коли протягом звітного періоду, за який здійснюється декларування, або в наступному за ним році платник податку змінив прізвище (ім’я, по батькові), у цьому рядку слід зазначити спочатку нове прізвище (ім’я, по батькові), а в дужках — попереднє прізвище (ім’я, по батькові).

Найменування контролюючого органу, до якого подається декларація, указується в рядку 5 р. I, а позначкою в рядку 7 зазначається, ким заповнена Декларація:

  • самостійно платником податку;
  • уповноваженою на це особою (у цьому випадку заповнюється рядок 9 р. І «Інформація про особу, уповноважену на заповнення декларації»).

У розділі II Декларації «Доходи, отримані протягом звітного (податкового) року» указуються за видами доходи платника ПДФО та військового збору із зазначенням:

  • у колонці 3 — загальної суми нарахованого (виплаченого) доходу на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (з урахуванням податків і внесків, які відповідно до закону утримуються з таких доходів під час їх виплати);
  • у колонках 4 та 5 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету якого покладається на податкового агента. Тобто в колонці 4 зазначається утриманий ПДФО, у колонці 5 — військовий збір, утриманий із доходів, указаних у колонці 3;
  • у колонках 6 та 7 — суми ПДФО та військового збору, обов’язок щодо сплати (перерахування) до бюджету яких покладається на платника податку. Тобто такий платник податку має сплатити на підставі поданої Декларації різницю між сумою податку, який підлягає сплаті за 2016 рік, і сумою, яку вже утримано податковим агентом протягом року. Загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, зазначається в рядку 10 р. II, що розраховується як сума значень рядків 10.01–10.9 Декларації (див. таблицю).

Таблиця

Доходи, що зазначаються в розділі II Декларації

№ рядка Декларації

Назва доходу Декларації

Дохід

Складання додатків й інших розділів Декларації

10.1

Заробітна плата та винагорода за ЦПД

Сума доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов трудового договору, винагороди за цивільно-правовим договором за виконані роботи (надані послуги) — без вирахування ПДФО та військового збору

10.2

Доходи від операцій із продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна

Розмір доходів визначається згідно зі ст.ст. 172–173 ПКУ

10.3

Дохід від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)

Розмір доходів визначається в порядку, установленому п. 170.1 ПКУ

У разі отримання таких доходів заповнюється розділ «Відомості про власне нерухоме (рухоме) майно та/або майно, яке надається в оренду (суборенду)» (розділ розміщено після рядка 29)

10.4

Інвестиційний прибуток

Сума інвестиційного прибутку від проведення операцій із цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, аніж цінні папери, формах, розмір якого визначається згідно з положеннями п. 170.2 ПКУ (окрім доходу від операцій, прописаних у пп.пп. 165.1.40, 165.1.52 ПКУ)

Додаток Ф1 — у разі отримання таких доходів

10.5

Вартість успадкованого чи отриманого в дарунок майна

Сума доходів, яка підлягає оподаткуванню за правилами ст. 174 ПКУ

10.6

Іноземні доходи

Розмір доходів визначається відповідно до п. 170.11 ПКУ.

У рядку в дужках вказуються назва країни, з якої отримано іноземні доходи, та назва валюти

10.7

Доходи, отримані ФОПом-загальносистемником

Сума доходу від провадження підприємницької діяльності, що оподатковується згідно зі ст. 177 ПКУ

Додаток Ф2

(р.р. І, ІІ) — у разі отримання таких доходів

10.8

Доходи, отримані фізособою, яка провадить незалежну професійну діяльність

Сума доходу від провадження незалежної професійної діяльності, що оподатковується згідно зі ст. 178 ПКУ

Додаток Ф2

(р.р. ІІІ, ІV) — у разі отримання таких доходів

10.9

Інші доходи

Решта доходів, оподаткування яких передбачено р. IV ПКУ (окрім зазначених у ст. 165 ПКУ)

У розділі ІІІ Декларації «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» відображають інформацію про доходи, які не оподатковуються, однак розмір таких доходів може цікавити контролерів, зокрема, для проведення внутрішньої звірки інформації. Мовиться про:

  • доходи, отримані від провадження господарської діяльності за спрощеною системою оподаткування протягом звітного (податкового) року (рядок 11.1);
  • доходи від операцій із продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна (рядок 11.2);
  • інші доходи, що не підлягають оподаткуванню (рядок 11.3).

Нагадаємо

Від оподаткування звільнено:

  • дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда (п. 173.2 ПКУ);
  • дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше ніж раз протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розміщені на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатного передання, визначеного ст. 121 ЗКУ, залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад 3-х років (п. 172.1 ПКУ).

Розділ ІV Декларації, який складається з єдиного рядка 12, призначений для відображення загальної суми річного оподатковуваного доходу. Визначається розрахунковим шляхом:

рядок 10.1 + рядок 10.2 + рядок 10.3 + графа 6 «УСЬОГО» рядка 1 додатка Ф1 + рядок 10.5 + рядок 10.6 + «УСЬОГО» графи 8 розділу І додатка Ф2 + «УСЬОГО» графи 9 розділу ІІІ додатка Ф2 + рядок 10.9 + рядок 11

У розділі V Декларації «Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з використанням права на податкову знижку згідно зі статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» проводиться розрахунок суми ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку.

У розділі VI Декларації «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» проводиться безпосередньо розрахунок податкових зобов’язань із ПДФО, військового збору та визначаються суми, що підлягають сплаті до бюджету чи поверненню з бюджету. Формули розрахунку передбачені, власне, р. VІ.

Розділ VІІ Декларації призначений для розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах. Цей розділ під час первинного подання Декларації не заповнюється.

Реквізити банківського рахунка (номер рахунка, найменування установи банку, МФО банку) для перерахування коштів у разі повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку, у т.ч.  під час застосування права на податкову знижку, відображаються в рядку 29 Декларації.

У разі якщо фізособа протягом звітного року отримувала дохід від здавання в оренду нерухомого та рухомого майна, у Декларації потрібно відобразити відомості про таке майно, а саме:

  • категорію об’єкта оренди;
  • місцезнаходження об’єкта нерухомого майна (країна, адреса) або марку (модель) рухомого майна;
  • рік набуття у власність/рік випуску (для рухомого майна);
  • загальну площу нерухомого майна (кв. м);
  • частку в загальній площі нерухомого майна (десятковий дріб);
  • відмітку про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Наприкінці Декларації проставляється дата її подання. У разі заповнення та подання додатків до Декларації в кінці Декларації зазначаються відповідні комірки напроти номера додатка. Декларація та додатки до неї підписуються фізичною особою — платником податку чи особою, уповноваженою на заповнення Декларації.

Детальніше про заповнення додатків до декларації читайте незабаром у газеті «Інтерактивна бухгалтерія».

Документи, що підтверджують достовірність даних Декларації

Відповідно до п. 176.1 ПКУ, платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо Декларація подається:

  • в обов’язковому порядку;
  • із власної ініціативи з метою повернення надміру сплачених податків (у т.ч. під час застосування права на податкову знижку).

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну, податкову й митну політику. Наразі з метою ведення цього обліку наказом Міндоходів України від 11.12.2013 р. № 794 затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (далі — Книга) і Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (даліПорядок № 794).

Отже, заповнювати Декларацію за 2016 рік громадяни повинні на підставі Книги.

Платники податку мають заводити Книгу самостійно.

Зверніть увагу

До граф 3–6 Книги записують суми доходів, із яких складається загальний річний оподатковуваний дохід, а також суми понесених витрат, підтверджених документально.

(пп. 5 п. 3 Порядку № 794)

Облік документів і відомостей, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки згідно зі ст. 166 ПКУ, платники податків можуть вести в реєстрі документів, записи в якому здійснюються в довільній формі.

Згідно ж із пп. 166.2.1 ПКУ, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними чи товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинні бути відображені вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Платник податку зобов’язаний отримувати й зберігати протягом строку давності, установленого ПКУ, документи первинного обліку (оригінали), у т.ч. на підставі яких визначаються витрати під час розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка.

Керуючись пп. 166.2.2 ПКУ, оригінали документів, пов’язаних із правом на отримання податкової знижки, не надсилаються до контролюючого органу. На практиці ж можливо все (переважно це стосується вимог до надання з Декларацією копій документів), утім за правилами нормативних актів:

  • Книга та реєстр документів (за наявності) повинні надаватися контролюючим органам на їх вимогу та в межах їх компетенції, визначеної ПКУ (п. 5 Порядку № 794);
  • на вимогу контролюючого органу й у межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи й відомості, пов’язані з виникненням доходу чи права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, і підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у Декларації (пп. «в» п. 176.1 ПКУ).

Строк сплати й повернення податку за Декларацією

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 54.2, абз. 1 п. 179.7 ПКУ).

Сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету в строки, установлені ст. 57 ПКУ.

Сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60-ти к.дн. після надходження такої податкової декларації (п.п. 179.7–179.8 ПКУ).

Відповідно до п. 126.1 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ (суму податкового зобов’язання з ПДФО та військового збору, зазначену в поданій Декларації за 2016 рік, — до 01.08.2017 р.), він притягується до відповідальності у вигляді диференційованого штрафу:

  • у разі затримки сплати до 30-ти календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;
  • у разі затримки сплати понад 30 календарних днів — у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Проте лише штрафами за несвоєчасну сплату не обійтися. Адже пп. 129.1.1 ПКУ передбачено, що після спливу встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У разі самостійного нарахування суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Відповідальність за неподання чи за незазначення всіх відомостей

Пунктом 123.1 ПКУ встановлено:

  • у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання на підставах згідно з пп.пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4–54.3.6 ПКУ, зокрема платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов’язань або рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов’язання;
  • у разі повторного протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання із цього податку — накладення на платника штрафу в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1641 КпАП, неподання чи несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення в них перекручених даних тягне за собою також адміністративну відповідальність у вигляді попередження чи накладення штрафу в розмірі від 3-х до 8-ми НМДГ (від 51 до 136 грн). За ці самі дії, учинені особою, котру протягом року було піддано адміністративному стягненню за ті ж порушення, накладається штраф уже в розмірі від 5-ти до 8-ми НМДГ (від 85 до 136 грн).

Ця відповідальність не поширюється на випадки добровільного подання Декларації, у т.ч. під час реалізації права на податкову знижку. Але в разі незаповнення в Декларації чи в додатках до неї всіх відомостей (у т.ч. тих, які не впливають на розрахунок податкових зобов’язань), визначених Інструкцією № 859, до платника податку застосовується адміністративна відповідальність згідно зі ст. 1641 КпАП.

Редакція газети

«Інтерактивна бухгалтерія»