Основні правила відображення інформації за сегментами прописані в П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами». Для цього в додатку 1 до П(С)БО 29 передбачено форму 6 «Додаток до приміток до річної фінансової звітності «Інформація за сегментами» (далі — форма № 6). І хоча звіт існує не перший рік, питань виникає чимало. Тож, звернімося до згаданого П(С)БО 29 та дізнаймося, кому обов’язково заповнювати форму № 6 та як це потрібно робити

Цей звіт з’явився ще в 2005 році. Однією з причин його появи було бажання контролюючих органів, власників суб’єктів господарювання, інвесторів й інших зацікавлених осіб детальніше відстежити показники діяльності підприємств, що працюють в окремих напрямах (наприклад, виробляють товари та займаються будівництвом, вирощують сільгосппродукцію та надають послуги) або мають підрозділи в різних місцях. Саме тому було вирішено згрупувати за сегментами показники за видами діяльності, напрямами чи розташуванням підрозділів. До того ж появі цього звіту в України можна завдячувати й міжнародній практиці, адже подібний звіт використовують в інших країнах дуже давно.

Хто складає

Обов’язок заповнювати форму № 6 покладено на (п. 2 П(С)БО 29):

  • підприємства, організації та інші юрособи (далі — підприємства) незалежно від форм власності, які зобов’язані оприлюднювати річну фінзвітність. Перелік таких осіб визначено ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі — Закон про бухоблік) (детальніше про це читайте «Хто зобов’язаний оприлюднювати фінансову звітність»);
  • підприємства, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать суб’єкти господарювання, які на ринку товару не мають жодного конкурента або ж конкуренція незначна внаслідок обмежених можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів і збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-III);
  • підприємства, якщо стосовно їхньої продукції (товарів, робіт, послуг) до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін, у т.ч. підприємства, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надають послуги із централізованого водопостачання та водовідведення.

Не повинні складати форму № 6 (п. 2 П(С)БО 29):

  • малі підприємства (це саме, як на нас, стосується і мікропідприємств, які звітують згідно з НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність»);
  • неприбуткові організації;
  • банки. Частина 3 ст. 14 Закону про бухоблік зобов’язує банки оприлюднювати річну фінзвітність. Водночас вони підпадають під винятки, на які не поширюється П(С)БО 29, та повинні складати звітність за МСФЗ (п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, далі — Порядок № 419). Це скасовує щодо них обов’язок заповнювати й подавати національну форму № 6;
  • бюджетні установи;
  • підприємства, які відповідно до законодавства складають фінзвітність за міжнародними стандартами.

За бажанням форму № 6 можуть складати всі суб’єкти господарювання для власних потреб, але подавати її в держоргани не потрібно.

Після того, як ми визначили, кого стосується заповнення вказаної звітності, розгляньмо, які бувають сегменти і як їх виділяти на підприємстві.