Транспортне підприємство поставилося з розумінням до потреб військових. Безкоштовно здійснює перевезення, добровільно надано 1 автобус, надає пальне за потребою тощо. Місце реєстрації – Київ. Керівництво перебуває за кордоном.
Наразі на Західній Україні знаходиться 21 транспортний засіб підприємства. Представники місцевого військкомату вимагають передати на потреби армії 4 автобуси. Жодних документів не надали – ані лімітів, ані нарядів. Виставили охорону на місці відстою та обіцяли підготувати документи.
Запитання такі:
– які документи повинні бути надані органами військового управління для передання їм транспортного засобу (ТЗ)?
– чи будуть законними такі вимоги, якщо ТЗ перебувають на військовому обліку в м. Києві?
– як оформити передання ТЗ, якщо керівництво не перебуває в Україні й довірити немає кому?

Відповідь:

Розпочнімо з того, що за нормами ч. 3 ст. 6 Закону № 3543 залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідним підрозділом Служби зовнішньої розвідки України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передання транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюють на підставі актів приймання-передачі, у яких зазначають відомості про:

– власників,

– технічний стан,

– залишкову (балансову) вартість, а також

інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Повернення транспортних засобів власнику здійснюють протягом 30 к. дн. із моменту оголошення демобілізації.

Місцеві органи виконавчої влади (ст. 17 Закону № 3543):

– доводять розпорядження про виконання мобілізаційних завдань (замовлень) до підприємств, установ і організацій, які залучаються ними до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), й укладають із ними договори (контракти);

– забезпечують виконання підприємствами, установами й організаціями, які знаходяться на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, мобілізаційних завдань (замовлень).

Підприємства, установи й організації зобов'язані (ч. 1 ст. 21 Закону № 3543):

– забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);

– надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні й інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту відповідно до мобілізаційних планів із наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, установленому законом.

Зазначені вище обов'язки деталізовано в Положенні № 1921.

І тут звертаємо вашу увагу на те, що згідно з п. 16 Положення № 1921 керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби й техніка яких призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у разі зміни найменування підприємства, установи й організації або форми власності, відправлення транспортних засобів і техніки в інші регіони або за межі території України на тривалий час, передання права власності на транспортні засоби й техніку іншим юридичним особам або громадянам, у довгострокову оренду (лізинг), а також якщо транспортний засіб або техніка є предметом застави як виконання зобов'язання за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, та в інших випадках, коли унеможливлюється передання транспортних засобів і техніки військовим формуванням, зобов'язані у 7-денний строк повідомити про це територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, на військовому обліку яких перебувають транспортні засоби й техніка.

Тож, зважаючи на ваш випадок, ви мали повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, на військовому обліку яких перебувають ваші ТЗ, про те, що їх відправлено в інший регіон.

Згідно з п. 3 Положення № 1921 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передають до складу військових формувань під час мобілізації.

На замітку!

Ліміти вилучення транспортних засобів і техніки – гранично допустимі обсяги безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період (п. 2 Положення № 1921).

З метою виконання військово-транспортного обов'язку ліміти вилучення транспортних засобів і техніки встановлюються (п. 9 Положення № 1921):

– районним держадміністраціям, підприємствам, установам й організаціям міст обласного значення – розпорядженнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за поданням відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

– підприємствам, установам й організаціям, які розташовані в межах території районів, – розпорядженнями районних держадміністрацій за поданням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Районні, Київська та Севастопольська міські, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації за поданням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначають підприємства, установи й організації, на які покладаються завдання з передання транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань на особливий період.

Обласні держадміністрації за поданням обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначають підприємства, установи й організації міст обласного значення, на які покладаються зазначені завдання.

З огляду на викладене вам є сенс звернутися до відповідної держадміністрації м. Києва за інформацією, який ліміт вилучення транспортних засобів і техніки встановлено для вашого підприємства. Цю інформацію можна довести до відома голови місцевої держадміністрації та керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного знаходження транспортних засобів.

Відповідно до п. 10 Положення № 1921 завдання з підготовки до передання та передання транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки й доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій під час мобілізації – через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення відповідних часткових нарядів.

На замітку!

Частковий наряд – розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, у якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передання військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передання. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками (п. 2 Положення № 1921).

Відповідно до п. 14 Положення № 1921 керівник підприємства, установи й організації зобов'язаний:

– здійснювати разом із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військових формувань відбір транспортних засобів і техніки за типами й марками, технічним станом відповідно до наданих зведених або часткових нарядів;

– забезпечувати дотримання вимог до технічного стану й укомплектованості транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період;

– утримувати транспортні засоби й техніку, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у стані постійної готовності до передання військовим формуванням;

– забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передання згідно із частковими нарядами.

Зважаючи на викладене, ви маєте право висунути вимогу щодо надання вам часткового наряду. Для вирішення цього питання потрібно звернутися до голови місцевої держадміністрації та керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного знаходження транспортних засобів.

За нормами п. 27 Положення № 1921 залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформлюють відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5 до Положення № 1921.

Акт приймання-передачі потрібно складати у трьох примірниках, він підписується керівником підприємства, установи й організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи й організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передають транспортний засіб або техніку, і скріплюється печатками.

Отже, у ситуації, коли немає керівника підприємства, відповідний акт може підписати уповноважений представник підприємства.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи (ч. 2 ст. 244 ЦКУ). Тому на відповідну особу, яка є представником підприємства, необхідно оформити довіреність.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦКУ).

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч. 1 ст. 246 ЦКУ).

Форма довіреності повинна відповідати формі, у якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦКУ). Оскільки акт приймання-передачі складають у письмовій формі, то й довіреність необхідно скласти в письмовій формі. Керівництво підприємства може скласти таку довіреність за кордоном, а потім надіслати її поштою в Україну.

Відповідно до п. 30 Положення № 1921 повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами й організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких їх залучали, протягом 30 к. дн. із дати оголошення демобілізації через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які здійснили таке залучення.

Для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби й техніку яких залучали під час мобілізації, звертаються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем їх залучення з відповідною заявою (п. 31 Положення № 1921). Однак до цієї заяви, найімовірніше, вимагатимуть додати відповідний акт приймання-передачі, тому краще його оформити згідно з вимогами Положення № 1921.

Влада Карпова,
к. е. н., експертка,
ЛІГА:ЗАКОН

 

 

 

______________________________________________________________

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

1. ЦКУЦивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

2. Закон № 3543Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 р. № 3543-XII.

3. Положення № 1921 – Положення про військово-транспортний обов'язок, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. № 1921.