У багатьох склався такий стереотип в усвідомленні, що від спадку один спадкоємець може відмовитися на користь іншого спадкоємця. І цей стереотип відповідає чинному законодавству, проте виходить далеко за межі спадкових відносин.
А чим ще можна пояснити саме питання про те, чи може один учасник ТОВ відмовитися від своїх дивідендів на користь іншого учасника. Мабуть, окрім указаного стереотипу та ще й загальної пересічної логіки, нічим

От і виникла ситуація, коли три учасники ТОВ відмовилися від своїх дивідендів на користь четвертого. І ТОВ виплатило всі нараховані чотирьом учасникам дивіденди лише одному з них або планує виплатити, оскільки той один винен ТОВ певну суму.

А якщо учасник заборгував ТОВ суму позики, то чи можна зарахувати відступлену такому учаснику іншими учасниками заборгованість ТОВ за дивідендами та заборгованість такого учасника перед ТОВ за позикою?

Ст. 116 ЦКУ надає учасникам господарського товариства право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст. 167 ГКУ, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частку якої визначають у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої згідно із законом, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Керуючись ст. 26 Закону про ТОВ, виплату дивідендів здійснюють за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно розміру їхніх часток.

Виплату дивідендів провадять у строк, що не перевищує 6 місяців із дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Своєю чергою, згідно із ч. 1 ст. 26 Закону про ТОВ виплату дивідендів здійснюють за рахунок чистого прибутку товариства саме особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Ця норма викладена в імперативній формі, яку потрібно тлумачити як обов’язкове дотримання пропорцій у разі виплати дивідендів, а отже – і як обов’язкова їх виплата.

Проте існує інша норма, яка передбачає можливість виплати дивідендів не всім учасникам. Так, згідно із ч. 3 ст. 27 Закону про ТОВ товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свого вкладу. Але то виняток…

Отже, якщо учасник, який уніс свій вклад повністю та не хоче отримувати дивіденди або має намір відмовитися від них на користь іншого учасника, підстав не виплачувати йому дивіденди чинне законодавство не передбачає. Навіть якщо він на це дав згоду чи виявив бажання це зробити. Проте він може лише фактично не отримувати нараховані йому дивіденди. Та й то протягом певного часу, аби у ТОВ не виникло додаткових податкових зобов’язань.

А ще дивіденди йому можуть бути нараховані юридично, але фактично виплачені іншому. І це тому, що зобов’язання з виплати дивідендів є звичайним зобов’язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від учинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні ст. 510 ЦКУ визнає боржника та кредитора.

Таким чином, виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ. Тобто боржником є ТОВ, а кредитором – учасник ТОВ.

Згідно з Інструкцією № 291 рахунок 67 «Розрахунки з учасниками» призначено для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом власного капіталу (дивіденди, повернення часток тощо).

При цьому для обліку розрахунків за нарахованими дивідендами призначений субрахунок 671.

Отже, щодо того учасника, якому нараховані, але не виплачені дивіденди (або виплачені не в повному обсязі), за кредитом субрахунку 671 буде відображено зобов’язання ТОВ перед таким учасником. І до спливу позовної давності цей залишок не впливатиме на податкові наслідки, а потім його треба буде визнати безповоротною фінансовою допомогою, яка збільшує фінансовий результат до оподаткування. Якщо таке станеться.

Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ безповоротна фінансова допомога – це у т.ч. сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнена по закінченню строку позовної давності.

Отже, нараховані, але не виплачені дивіденди створюють зобов’язання ТОВ перед учасником, а останній набуває права вимоги виконання грошового зобов’язання в розмірі суми нарахованих дивідендів.

Згідно зі ст. 510 ЦКУ сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. У нашому випадку це ТОВ і учасник. Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок у т.ч. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Про це йдеться у ст. 512 ЦКУ. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняють у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передають новому кредиторові (ст. 513 ЦКУ). Тобто в разі передання одним учасником ТОВ іншому учаснику ТОВ такі учасники мають укласти договір відступлення права вимоги грошового зобов’язання. Згідно зі ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміну кредитора у зобов’язанні здійснюють без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні (ст. 517 ЦКУ).

Якщо відступлення права вимоги суми нарахованих дивідендів одним учасником іншому учаснику було здійснено безоплатно, тобто один учасник подарував іншому право вимоги суми дивідендів, то після отримання цієї грошової суми в учасника, який отримав такі дивіденди, виникне додаткове благо (пп. 164.2.17 ПКУ), яке треба буде потім задекларувати з обкладенням ПДФО.

Декларацію за наслідками звітного податкового року платник ПДФО має подати до 1 травня наступного року (пп. 49.18.4 ПКУ). А сплатити самостійно нарахований ПДФО така фізична особа повинна до 1 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ПКУ).

Відповідно до ст. 599 ЦКУ зобов’язання припиняють виконанням, проведеним належним чином. Це загальне правило. Крім того, зобов’язання може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Тож, якщо учасник відступить іншому учаснику право вимоги від ТОВ нарахованих йому дивідендів, то такий інший учасник набуде статусу кредитора ТОВ щодо такої виплати, а ТОВ набуде статусу боржника перед таким учасником за відступленими йому іншими учасниками дивідендами. Тобто відбудеться заміна кредитора у зобов’язанні, як було зазначено раніше.

У такому разі учасник буде одночасно кредитором ТОВ щодо виплати йому дивідендів і боржником цього ж ТОВ за позикою. І навпаки: ТОВ перебуватиме одночасно у статусі боржника за дивідендами та кредитора – за позикою. У такому разі додатково до договору відступлення права вимоги, який буде укладено між учасниками щодо боргу ТОВ за дивідендами, потрібно додатково укласти ще й між ТОВ і учасником, що набув прав позикодавця, договір про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Якщо зарахування відбудеться за номінальним розміром нарахованих дивідендів та позики, то таке зарахування податкових наслідків ТОВ не матиме.

А от якщо учасник право вимоги суми дивідендів отримає від іншого учасника безоплатно, то таке право для нього становитиме дохід (ст. 1 Закону про бухоблік), а отже – збільшуватиме базу оподаткування ПДФО та ВЗ на момент отримання дивідендів або на дату зарахування зустрічних однорідних вимог.

Олександр Єфімов,
доктор філософії права, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, керівний партнер Адвокатського об'єднання "Єфімов і Партнери"

 

 

 

______________________________________________________________

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

ЦКУ – Цивільний кодекс України.

ГКУ – Господарський кодекс України.

ПКУ – Податковий кодекс України.

Закон про ТОВ – Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VIII.

Закон про бухоблік – Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Інструкція № 291 – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291.