Кампанія з розкриття кінцевих бенефіціарів вийшла на фінішну пряму, тож саме час пересвідчитися в належному дотриманні суб’єктами господарювання законодавчих вимог щодо цього питання

Навіть попри свою «непрофільність», тема розкриття фактичних власників майже рік тримає лідерські позиції у запитах бухгалтерської спільноти. Тож сьогодні ми повернемося до неї знову.

Хто такі бенефіціари

Передусім пригадаймо безпосередньо законодавче визначення:

Визначення

Кінцевий бенефіціарний власник – будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція (п. 30 ст. 1 Закону № 361).

Отже, ключові характеристики для ідентифікації кінцевого бенефіціарного власника (КБВ):

  • ним може бути лише фізична особа та
  • лише в разі, якщо ця особа фактично ухвалює управлінські рішення.

Водночас не має значення «формалізованість» цих повноважень.

Рис. 1

Тож поняття «Кінцевий бенефіціар» не є тотожним поняттю «Власник». Адже власником – засновником підприємства може бути і юридична особа. Ба навіть єдиний засновник підприємства – фізособа може не бути кінцевим бенефіціаром, якщо він діє під впливом іншої особи.

Відповідно, щоб визначити кінцевого бенефіціара у випадку із засновником-юрособою, потрібно «розкрутити» весь ланцюг володіння саме до тієї фізособи, яка має вирішальний вплив. У випадку ж із єдиним засновником визначення кінцевого бенефіціара також включає «тестування» на його самостійність в ухваленні ключових бізнес-рішень.

Ознаки ж здійснення прямого/ непрямого вирішального впливу наведено в п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону № 361:

«Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25% статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому КБВ не може бути особа, яка лише формально володіє 25% і більше статутного капіталу, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права».

Наведена норма Закону № 361 установлює, що безпосередня наявність у володінні фізичної особи частки в розмірі не менш як 25% статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи не є обов’язковою умовою, яка дає змогу визначити належність фізичної особи до КБВ.

Тобто КБВ може бути й фізична особа, яка не володіє часткою в розмірі 25 чи більше % статутного (складеного) капіталу компанії, але яка має можливість, зокрема, здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений зазначеною нормою Закону № 361. Наприклад:

  • розпоряджатися активами;
  • отримувати дивіденди;
  • здійснювати вирішальний вплив на формування складу та/або результати голосування органів управління, на вчинення правочинів, що визначають основні умови господарської діяльності юридичної особи.

Отже, визначати факт непрямого вирішального впливу в кожному конкретному випадку потрібно з урахуванням особливостей створення та діяльності юридичної особи, її структури власності, відносин співвласників тощо.