Хоча б раз кожен бухгалтер зіштовхувався зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості. А норми ПКУ доволі лаконічні щодо цього. Та й бухгалтерські правила списання на практиці викликають чимало запитань. Тож, розгляньмо умови визнання в обліку дебіторської заборгованості безнадійною

Бухгалтерський облік

Безнадійна дебіторська заборгованість — це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою сплив строк позовної давності (п. 4 НП(С)БО 10). Отже, у бухобліку дебіторка може бути визнаною або після спливу строку позовної давності, або в разі впевненості про її неповернення. Тобто якщо виконується хоча б одна з таких умов. На цьому свого часу наголосив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.02.2012 р. № К/9991/68409/11 і про це саме стверджують суди нижчих інстанцій у свіжіших рішеннях (див. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. у справі № 160/9649/18, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2020 р. у справі № 826/17036/18).

Розгляньмо кожну умову окремо.

Cтрок позовної давності

Насамперед нагадаємо, що загальний строк позовної давності — 3 роки (ст. 257 ЦКУ). Перебіг такої позовної давності може бути перерваний у разі позову до суду чи вчинення дебітором дій, що свідчать про визнання ним свого боргу (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦКУ). Детальніше про особливості розрахунку позовної давності див. у статтях «Як правильно застосовувати й обчислювати позовну давність» та «Позовна давність: подовжуємо, перериваємо та призупиняємо».

Упевненість щодо непогашення дебіторської заборгованості

Упевненим у непогашенні заборгованості можна бути за наявності інформації про ліквідацію боржника, визнання його банкрутом чи смерті фізособи-боржника. Не буде повернена заборгованість і в разі прощення боргу. Тобто слід бути цілком упевненим, що боржник уже остаточно не погасить заборгованості.

Але яка саме це дата: дата затвердження звіту ліквідатора, дата набрання чинності постановою (рішенням) суду, наявність постанови виконавчої служби про відсутність активів для погашення заборгованості чи дата внесення відомостей до ЄДР про ліквідацію боржника?

Документами, що підтверджують неможливість повернення заборгованості можуть бути:

  • виписка/витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань із відомостями про ліквідацію боржника;
  • повідомлення ліквідаційної комісії (конкурсного управляючого) або рішення суду про відмову в задоволенні вимог зі стягнення відповідної заборгованості через недостатність майна ліквідованого підприємства — боржника;
  • акт державного виконавця про неможливість стягнення заборгованості з боржника.

За наявності цих документів керівник приймає рішення про визнання заборгованості безнадійною та її списання — складають наказ про списання безнадійної дебіторської заборгованості (див. зразок 1). Цілком можливо, що на підставі таких документів юрист підприємства оформить свій звіт про визнання дебіторської заборгованості безнадійною. У будь-якому разі наявні документи надають право бухгалтерові на підставі бухгалтерської довідки списати безнадійну дебіторку (див. зразок 2).

Зразок 1

ТОВ «Стандарт-хіт»

НАКАЗ

18.06.2021 р.                          м. Київ                                                  № 145

Про списання дебіторської заборгованості

На підставі акта інвентаризації розрахунків із покупцями та постачальниками від 24.05.2021 р. № 3 та протоколу інвентаризаційної комісії від 26.05.2021 р.

НАКАЗУЮ:

1. Списати заборгованість ТОВ «Простір», строк позовної давності за якою минув, у сумі 150000 грн.

2. Контроль за правильністю відображення в обліку списання такої заборгованості покласти за головного бухгалтера – Соломіну О.С.

 

Директор підприємства                             Петров                     О.О. Петров

З наказом ознайомлені:

Головний бухгалтер                               Соломіна                   О.С. Соломіна

Зразок 2

БУХГАЛТЕРСЬКА ДОВІДКА

від 28.06.2021р. № 5

Списання безнадійної дебіторської заборгованості

На підставі наказу від 18.06.2021 р. № 145 списати дебіторську заборгованість ТОВ «Простір», строк позовної давності за якою минув, у сумі 150000 грн. Оскільки під дану заборгованість було створено резерв сумнівних боргів, цю дебіторську заборгованість списати за рахунок такого резерву.

№ з/п

Зміст господарської операції

Дт

Кт

Сума, грн

1

Списано безнадійну дебіторську заборгованість за рахунок резерву сумнівних боргів

38

361

150000

2

Відображено безнадійну дебіторську заборгованість на позабалансових рахунках

071

150000

 

Головний бухгалтер                                 Соломіна                О.С. Соломіна

Бухгалтер                                                  Остапчук               В.Ф. Остапчук

Завважимо: така заборгованість може бути виявлена під час інвентаризації. За будь-яких обставин визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання повинні відбуватися на підставі відповідного первинного документа. У такому разі документами, на підставі яких її можна буде списати, слугуватимуть:

  • Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами (форма № инв-17, затверджена Наказом № 241);
  • Протокол інвентаризаційної комісії (певна річ, затверджений керівником).

Якщо безнадійну заборгованість не буде списано вчасно, її списання потрібно буде провести шляхом виправлення бухоблікової помилки. Детальніше про це див. у статті «Виправляємо бухоблікову помилку зі списання безнадійної дебіторської заборгованості».

Податковий облік

У податковому обліку критерії визнання дебіторської заборгованості безнадійною дещо відрізняються від бухоблікових правил. Отже, у податковому обліку безнадійною є заборгованість, яка відповідає одній із ознак, визначених пп. 14.1.11 ПКУ. Далі розгляньмо кожну з них детально. Але спочатку з’ясуймо, для чого потрібно визначати безнадійний статус заборгованості. Річ у тім, що, коли підприємство застосовує різниці згідно з р. ІІI ПКУ (дохід понад 40 млн грн або за власним бажанням), факт визнання заборгованості безнадійною вплине на необхідність коригувати фінрезультат до оподаткування.

Відповідно до п. 139.2 ПКУ:

  • фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до НП(С)БО або МСФЗ та на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів;
  • фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування згідно з НП(С)БО або МСФЗ та на суму списаної дебіторської заборгованості (у т.ч. за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ.

Як бачимо, якщо дебіторська заборгованість не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 ПКУ, її сума не зменшує фінансовий результат до оподаткування.

Інша справа, коли підприємство не застосовує різниць (про що є позначка в декларації). Таким платникам коригувати нічого не потрібно буде.

Тепер перейдімо безпосередньо до критеріїв визнання дебіторської заборгованості безнадійною.

1. Заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Умова безнадійності — сплив строку позовної давності, як бачимо, цілком співзвучна з бухобліковою. Як ми зазначали вище, загальний строк позовної давності — 3 роки (ст. 257 ЦКУ).

Зазвичай сплив 3 років за дебіторською заборгованістю рахують із того моменту, коли підприємство повинно було:

  • отримати товари (роботи, послуги) за перерахованим авансом, але не отримало їх;
  • одержати оплату за продані товари (роботи, послуги), але не отримало її.

Цивільним законодавством також передбачено, що позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін (про що складають окремий договір) (ч. 1 ст. 259 ЦКУ). До того ж, як ми вже згадували, передбачено випадки, коли такий строк може бути перерваний (ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦКУ).

Зверніть увагу

Акт звірки взаєморозрахунків, на думку низки судів, не є документом, на підставі якого строк позовної давності може бути перерваний згідно із ч. 1 ст. 264 ЦКУ. Адже на підставі такого документа боржник не визнає себе зобов’язаною особою відносно до кредитора. Наголошують на цьому й Донецький апеляційний адмінсуд в ухвалі від 14.11.2012 р. у справі № 2а/0570/10779/2012, й Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 31.03.2016 р. за справою № 814/3219/15 тощо.

Зокрема, сплив строку позовної давності підтвердять документи, які надають можливість точно встановити дату виникнення дебіторської заборгованості й сплив строку позовної давності. Такими документами можуть слугувати: договір, рахунок на оплату, акт виконаних робіт, наданих послуг.

Детальніше про особливості розрахунку позовної давності див. у статтях «Як правильно застосовувати й обчислювати позовну давність» та «Позовна давність: подовжуємо, перериваємо та призупиняємо».

Важливо

Свого часу в роз’ясненнях податківці доволі часто зазначали, що закінчення строку позовної давності ще не достатньо для визнання дебіторської заборгованості безнадійною в податковому обліку, і потрібно також, аби були проведені заходи щодо її стягнення.

Однак крапку в цьому питанні поставила Узагальнююча податкова консультація щодо необхідності звернення до суду для визнання заборгованості безнадійною відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, затверджена наказом Мінфіну від 03.04.2018 р. № 400. Про це див. у статті «Для визнання заборгованості безнадійною достатньо спливу строку позовної давності».

Стисло кажучи, Мінфін підтвердив: пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ не встановлено будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Ця норма ПКУ не передбачає необхідності здійснення платником податку — кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема в судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ є сплив строку позовної давності зобов’язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

У разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим пп. 14.1.11 ПКУ (див. ІПК ДФСУ від 13.08.2018 р. № 3517/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

2. Прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності в неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення.

Чинним законодавством України не передбачено ведення державним органом єдиного реєстру про померлих фізосіб і публічного оприлюднення такої інформації з метою використання її юридичними особами, які перебували в трудових або цивільно-правових відносинах із такими особами. Інформацію про смерть фізособи надає орган державної реєстрації актів цивільного стану органу ДФС лише для зняття таких осіб з обліку в Державному реєстрі фізосіб — платників податків. Про це зазначала ДФСУ в листі від 10.11.2015 р. № 23958/6/99-99-17-02-01-15.

Зокрема, інформацію щодо смерті боржника-фізособи підприємство може отримати від спадкоємців (за наявності таких) або від нотаріуса. Якщо фізособа-боржник лишила спадщину, то заборгованість може бути погашена спадкоємцями за її рахунок. Пояснімо.

Як відомо, до складу спадщини, зважаючи на ст. ст. 1216, 1218 ЦКУ, належать не лише права, а й обов’язки спадкодавця.

Обов’язки спадкодавця — це договірні та недоговірні майнові зобов’язання, які завдяки їх правовій природі можуть бути успадковані, тобто не є невіддільно пов’язаними з особою їх попереднього носія-спадкодавця (ст. 1219 ЦКУ).

Тож, згідно із загальним порядком, передбаченим цивільним законодавством, у разі смерті боржника спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ). У такому разі кредитор має 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо ж кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом року від настання строку вимоги (ч. 3 ст. 1281 ЦКУ). У разі якщо свої вимоги кредитор не встиг пред’явити вчасно, то він позбавляється права вимоги.

Своєю чергою, спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Якщо жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, кредитори мають право висунути свої вимоги до виконавця заповіту чи до спадкоємного майна.

Зверніть увагу

Протягом строків, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 1281 ЦКУ, кредитори спадкодавця мають право лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями та не раніше спливу 6-місячного строку з дня відкриття спадщини чи одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

Отже, свої вимоги як кредитора підприємству доцільно заявити нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Вимоги мають бути заявлені в письмовій формі та прийняті незалежно від строку настання права вимоги. При цьому кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов’язаний надати документи, що підтверджують його вимоги. Такі вимоги передбачені Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схваленими рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Мін’юсті України від 29.01.2009 р.

Для цілей податкового обліку задля визнання заборгованості фізособи безнадійною потрібно, аби в неї було відсутнє спадкове майно, на яке може бути звернено стягнення. Як дізнатися про це? Таку інформацію можуть надати безпосередньо родичі померлого. Однак для підтвердження цього факту, ми вважаємо, доцільно звернутися до нотаріуса для з’ясування, чи відкрита спадкова справа щодо померлої фізособи-боржники, чи ні. Звертатися варто після спливу 6 місяців із дати смерті, адже саме протягом цього періоду спадкоємці повинні були заявити про своє право на отримання спадку. Аби нотаріус зміг з’ясувати цю інформацію, не завадить мати із собою копію свідоцтва про смерть. Якщо спадкового майна немає, нотаріус зможе видати витяг про те, що спадкову справу за цією фізособою не відкривали (офіційна назва — витяг про відсутність спадкової справи). Такий витяг і буде прямим підтвердженням визнання дебіторської заборгованості безнадійною.

3. Прострочена заборгованість осіб, які в судовому порядку визнані безвісти відсутніми, оголошені померлими.

Фізособа може бути визнана судом безвісти відсутньою, якщо протягом року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1 ст. 43 ЦКУ). Порядок визнання фізичної особи безвісти відсутньою встановлює ЦПКУ.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом 1 місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 46 ЦКУ). Фізичну особу оголошують померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Тим часом загальний порядок оголошення фізособи померлою встановлює ЦПКУ.

Отже, якщо ми говоримо про ситуацію, коли боржником є фізособа, яка в судовому порядку визнана безвісти відсутньою чи оголошеною померлою, то факт визнання заборгованості безнадійною доречно оформити наказом по підприємству. При цьому підставою того, що боржник-фізособа визнана безвісти відсутньою чи оголошеною померлою, є відповідне рішення суду.

4. Прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб — заборгованість, що не перевищує 25% мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), установленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

З набранням чинності КПБ, що замінив Закон № 2343, відповідна норма фактично стала «мертвою», адже:

  • по-перше, нині не передбачено умови для порушення справи про банкрутство у вигляді наявності безспірних грошових вимог кредитора у розмірі 300 мінімальних заробітних плат;
  • по-друге, КПБ урегульовано процедуру банкрутства фізосіб.

5. Актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом чи припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією.

У такому разі говоримо про конкретний випадок — заборгованість за корпоративними правами чи неборговими цінними паперами.

Як бачимо, керуючись вимогами пп. «д» пп. 14.1.11 ПКУ, не можна визнати безнадійною заборгованість збанкрутілого та/або ліквідованого емітента боргових цінних паперів.

Нагадаємо

Боргові цінні папери — це цінні папери, що посвідчують відносини позики й передбачають зобов’язання емітента чи особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари чи надати послуги відповідно до зобов’язання.

До боргових цінних паперів належать: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій, облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (пп. 2 п. 7 ст. 8 Закону № 3480).

Решта зобов’язань збанкрутілих та/або ліквідованих юридичних осіб за цінними паперами, відмінними від боргових цінних паперів, потрапляють під поняття безнадійної заборгованості.

Визначення

Корпоративні права — права особи, частку якої визначають у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації й активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (пп. 14.1.90 ПКУ).

6. Сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року.

Ця норма стосується операторів, які провадять діяльність із випуску та проведення лотерей.

Визначення

Лотерея — масова гра незалежно від її назви, умови проведення якої передбачають розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями, приз (виграш) у якій має випадковий характер і територія проведення якої не обмежена одним приміщенням (будівлею). Діяльність із проведення лотерей регулює спеціальний закон. Не вважаються лотереєю ігри, які проводять на безоплатних засадах юридичні особи та фізичні особи — підприємці та мають на меті рекламування їх товару (платної послуги), сприяння їх продажу (наданню) за умови, якщо організатори цих ігор витрачають на їх проведення свій прибуток (дохід) (пп. 14.1.101 ПКУ).

7. Прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, якщо дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Заборгованість може бути погашена як у досудовому порядку, так і через суд. Тобто, говорячи про заходи щодо стягнення заборгованості, варто мати на увазі такі:

  • підприємство-кредитор після прострочення дати виконання зобов’язань надсилало претензію боржникові. Тобто були вжиті заходи досудового врегулювання. Відтак за потреби відшкодування збитків або застосування інших санкцій підприємство, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів, має право звернутися до нього з письмовою претензією (ч. 2 ст. 222 ГКУ). Зазвичай претензію розглядають у місячний строк із дня її одержання. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов’язаний задовольнити (ч. 6 ст. 222 ГКУ);
  • продавець звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Чинне законодавство не забороняє відразу звертатися до суду, тобто без пред’явлення боржникові претензії. Проте, як свідчить практика розгляду таких справ, у разі прийняття рішення суд бере до уваги порядок досудового врегулювання спорів. А тому пред’явлення боржникові претензії зайвим не буде;
  • боржник добровільно не погасив заборгованості за рішенням суду, а тому кредитор звернувся до виконавчої служби для стягнення такої суми боргу. Стягнення боргу з боржника відбуватиметься за процедурою, окресленою Законом про виконавче провадження.

Коментуючи пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ у розрізі виконавчого провадження, контролери традиційно акцентують на випадках повернення виконавчого документа стягувачу (див. ІПК ГУ ДПС у м. Києві від 16.07.2020 р. № 2915/ІПК/26-15-04-04-11): відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 37 Закону про виконавче провадження, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених ст. 12 цього Закону. Водночас якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено строк повторного пред’явлення для виконання виконавчого документа, тобто виконавче провадження за справою не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно з пп. «є» пп. 14.1.11 ПКУ.

8. Заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Як відомо, засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а також торговельних і портових звичаїв, прийнятих в Україні за зверненнями суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб, віднесено до повноважень ТПП (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону № 671).

ТПП України та вповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) і видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів із дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видають безкоштовно (ч. 1 ст. 141 Закону № 671).

Заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) подають до ТПП за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням — довірена особа. Форма заяви наведена в додатках до Регламенту № 44(5).

У заяві вказуються:

  • які саме зобов’язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані в установлений строк унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
  • форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) із посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення та строк дії, які, на думку заявника, унеможливили виконання цих зобов’язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом строк.

Окрім того, у заяві зазначають телефонні номери для зв’язку, електронну адресу, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур’єрською чи звичайною поштою тощо) (пп. 6.3.1 Регламенту № 44(5)).

При цьому встановлення форс-мажорних обставин провадять у кожному окремому випадку індивідуально щодо окремого зобов’язання.

Водночас ТПП у власних роз’ясненнях зазначає: форс-мажором не визнають, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів (див. лист ТПП України від 24.02.2016 р. № 1473/05.0-5).

9. Заборгованість суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами в установленому законом порядку чи припинених як юридичні особи у зв’язку з їх ліквідацією.

Порядок визнання боржників банкрутами врегульовано р. IV КПБ.

Зокрема, в ІПК ДПСУ від 23.09.2020 р. № 3970/ІПК/99-00-05-05-02-06 з посиланням на норми відповідного Кодексу роз’яснено: підставою для визнання заборгованості боржника, визнаного банкрутом, безнадійною відповідно до вимог пп. «з» пп. 14.1.11 ПКУ є постанова про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Якщо йдеться про ліквідацію юрособи, то датою визнання заборгованості безнадійною, ми вважаємо, буде дата внесення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про припинення такої юрособи.

10. Заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно зі ст. 36 Закону про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником — фізичною особою основного зобов’язання є недійсними.

Відповідна підстава повністю узгоджується із ч. 6 ст. 36 Закону про іпотеку, якою передбачено: після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов’язання боржником — фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Та й наостанок щодо фінансових установ. Так, до безнадійної заборгованості банків і небанківських фінансових установ може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у т.ч. сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

  • пов’язаних із таким кредитором;
  • які перебувають із таким кредитором у трудових відносинах;
  • які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб і датою прощення їхньої заборгованості не перевищує 3 років.

Редакція газети
«Інтерактивна бухгалтерія»

 

 

 

______________________________________________________________

ПРАВОВИЙ ГЛОСАРІЙ

ПКУ — Податковий кодекс України.

ЦКУ — Цивільний кодекс України.

ЦПКУ — Цивільний процесуальний кодекс України.

ГКУ — Господарський кодекс України.

КПБ — Кодекс України з процедур банкрутства.

Закон № 3480 — Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

Закон про виконавче провадження — Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII.

Закон № 671 — Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР.

Закон про іпотеку — Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-IV.

Закон № 2343 — Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-XII.

НП(С)БО 10 — Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну від 08.10.1999 р. № 237.

Регламент № 44 — Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. № 44(5).

Наказ № 241 — наказ Держкомстату СРСР «Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств і організацій» від 28.12.1989 р. № 241.