За умов обмежених фінансових ресурсів питання залучення додаткових коштів є актуальним для багатьох вітчизняних підприємств. Кредити та позики є фінансовими інструментами, що дають змогу отримати додаткові кошти на реалізацію актуальних для підприємства напрямів діяльності. А що з обліково-звітними наслідками? Коли необхідно дисконтувати суму отриманого кредиту, а коли дисконтування й зовсім не обов'язкове, як обрати ставку дисконту? Щоб отримати відповіді на ці питання, спочатку пропонуємо розібратись із сутністю кредитів і позик із позиції МСФЗ.

Для початку з'ясуємо, чим є кредити й позики в контексті норм вітчизняного законодавства (табл. 1).

Таблиця 1

Сутність кредитів і позик

Норма

Визначення

1.

пп. 14.1.267 ПКУ

Позика – це грошові кошти, що надають резиденти, які є фінансовими установами, або нерезиденти, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

2.

ст. 1046 ЦКУ

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти чи інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

3.

ст. 2 Закону про банки 

Банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів із такої суми.