Наше підприємство (платник податку на прибуток) як розрахунок за товар видало контрагенту вексель зі строком пред’явлення до платежу — 31.12.2018. Згодом контрагент був оголошений банкрутом і ліквідований, але вексель до оплати так і не пред’явив. За результатами перевірки податківці на суму зобов’язань за векселем збільшили дохід і донарахували зобов’язання з податку на прибуток.
Наскільки правомірні такі дії та які доводи підприємство може використовувати як свій захист?

ВІДПОВІДЬ: Під час донарахування підприємству-векселедавцеві грошових зобов’язань податковий орган вочевидь зважав на те, що сума зобов’язань за векселем набула статусу безповоротної фіндопомоги. Отже, вона малася бути включена до складу доходів. Однак із такою позицією ми не погоджуємося.

По-перше, до складу наведеного в пп. 14.1.257 ПКУ поняття «безповоротна фінансова допомога» не включається кредиторська заборгованість перед ліквідованою юридичною особою. Тому податкові органи часто її кваліфікують як кредиторську заборгованість зі строком позовної давності, що минув. Однак, з юридичної точки зору, це неправильно, оскільки строк позовної давності для стягнення заборгованості за векселем спливає лише через 3 роки після завершення строку його пред’явлення до платежу (див. ухвалу ВАСУ від 21.08.2013 р. у справі № А6/551-08).