Підприємство відвантажило у 2012 році товари, проте оплату так і не отримало. Далі воно звернулося до суду для стягнення боргу в тому ж 2012 році. Тоді згідно з п. 159.1 ПКУ за процедурою врегулювання заборгованості за відвантажені, але не оплачені товари, під час позову до суду відкоригували дохід і витрати в податковому обліку. Суд виніс рішення на нашу користь, але борг усе одно не погасили.
Станом натепер (у 2019 році) боржник-дебітор визнаний банкрутом і ліквідується. Як списати борг у податковому обліку?

ВІДПОВІДЬ: Оскільки заборгованість виникла ще у 2012 році, та її врегульовували за тодішньою редакцією ПКУ згідно з п. 159.1 ПКУ (були зняті доходи й витрати за нею), то правила її списання зазначені в підрозділі 4 р. ХХ ПКУ. Адже вони мають перехідні нюанси: урегулювання — за старою редакцією ПКУ, а визнання безнадійною (чи, припустімо, якби було погашення) — уже за новою редакцією.

Зауважимо

Різниці з підрозділу 4 р. ХХ діють для всіх платників податку на прибуток, тобто їх мають застосовувати як ті, хто має дохід понад 20 млн і, відповідно, обов’язково використовує всі різниці з ПКУ, так і ті, у кого дохід не перевищує 20 млн грн, і вони відмовилися від різниць із р. ІІІ ПКУ. Адже останні мають право відмовитися лише від різниць із р. ІІІ ПКУ (окрім від’ємного значення об’єкта оподаткування за минулі роки (пп. 134.1.1 ПКУ)), а ось різниці з р. І, р. ІІ, підрозділу 4 р. ХХ діють для всіх без винятку.

Водночас нагадаємо, що за заборгованістю, яка виникла до 01.04.2011 і за якої врегулювання відбулося до цієї дати (тобто позов до суду подали до 01.04.2011), правила обліку прописані в п. 5 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ. Та це не наша ситуація, адже в такому випадку заборгованість виникла у 2012 році, коли р. ІІІ ПКУ набрав чинності, та під час урегулювання (під час позову до суду) підприємство керувалося пп. 159.1.1 ПКУ в редакції, чинній на дату врегулювання. У зв’язку із цим прибрали (відкоригували) відображений дохід від реалізації та витрати (собівартість таких товарів).

За заборгованістю, яку врегульовували згідно з п. 159.1 ПКУ, необхідно керуватися п. 17 підрозділу 4 р. ХХ ПКУ.

Процитуймо його частину, аби переконатися, що на нашу ситуацію поширюються саме «перехідні правила» зі згаданого пункту: