Традиційно пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих, на наш погляд, рішень Верховного Суду, дібраних зі справ, розглянутих за минулий місяць. Як завжди, більшість із них стосується податку на додану вартість. Але розпочнімо зі спору щодо ситуації, у якій опинилися багато платників за часів сумнозвісного «банкопаду».
ПОГАШЕННЯ ГРОШОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
Виконання податкового обов’язку пов’язане з моментом подання до банку платіжного доручення та прийняття його банком на виконання.
Постанова КАС ВС від 05.11.2019 р. у справі № 804/2553/16
Фабула коментованої справи така: підприємство своєчасно подало до обслуговуючого банку платіжне доручення для сплати податку, що підтверджено відповідною позначкою банківської установи. Проте банк не виконав зобов’язання щодо переказу вказаних коштів за їх призначенням. А незабаром Правління НБУ ухвалило рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних. Зрештою кошти «зависли» у проблемному банку й не надійшли своєчасно до бюджету. Через це в підприємства виник податковий борг, який податківці вирішили стягнути примусово, звернувшись із відповідним позовом до суду.
Утім, суд першої інстанції позов не задовольнив з огляду на п. 129.6 ПКУ. Ним установлено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкрито рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, уключно з днем сплати, і штрафні санкції в розмірах, установлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, установлену ПКУ, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. Водночас платник податків у такому разі звільнений від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів, уключно з нарахованою пенею або штрафними санкціями.
Апеляційний суд, до якого звернулися податківці, також зазначив, що виконання платником податкового обов’язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань і прийняття його банком на виконання, а в разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку останній звільнений від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів і державних цільових фондів.
Попри це, податківці таки виграли апеляцію, оскільки, як вбачається з постанови апеляційного суду, платник не надав беззаперечних доказів відсутності його вини.
Утім, Верховний Суд вирішив цю справу інакше. Коментованою постановою він усе-таки скасував рішення апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення першої інстанції.
Отже, справу вирішено на користь платника, чиї кошти «зависли» у проблемному банку. І це дуже хороший прецедент для інших платників, які за часів «банкопаду» опинилися в подібній ситуації.