У попередній статті «Виплата доходів фізособам-нерезидентам: особливості оподаткування та відображення в звітності» ми розглянули порядок оподаткування доходів фізосіб-нерезидентів загалом. Утім ми навмисне не торкалися теми уникнення подвійного оподаткування відповідно до міжнародних договорів, оскільки вона заслуговує на окрему увагу
Для фізосіб-нерезидентів міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування може бути передбачено низку преференцій, зокрема:
1) звільнення від оподаткування доходів із джерелом походження з України;
2) зменшення ставки податку;
3) повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Зазвичай у договорах закріплюють другий варіант. Україна має угоди про уникнення подвійного оподаткування далеко не з усіма країнами світу. Але серед тих, хто підписав, наші головні торговельні партнери й сусіди. Тож висока ймовірність, що нерезидент, якому резидент України бажає виплатити дохід, матиме право на застосування норми п. 103.1 ПКУ. Перелік країн, з якими укладено договори про уникнення подвійного оподаткування станом на 01.01.2019, податківці навели в листі від 04.02.2019 р. № 3470/7/99-99-26-02-03-17. Додатково протягом 2019 року було ратифіковано такі угоди з Катаром (Закон України від 28.02.2019 р. № 2690-VIII) та Малайзією (Закон України від 30.10.2019 р. № 242-IX).
Застосувати до виплат нерезиденту звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, вправі податковий агент. А от сам нерезидент повинен бути:
— бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу;
— резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Першу вимогу встановлено, аби угодою про уникнення не скористалися для фактичного транзиту коштів через нерезидента до отримувача-резидента. Зокрема, бенефіціаром доходу не можуть бути агенти, посередники, інші номінальні отримувачі. Чи підтверджувати цей статус бенефіціара? На практиці ви можете стикнутися з відповідним проханням контролерів. На їх думку, документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути будь-який документ, який підтверджує фактичне право особи на такий дохід (див., наприклад, ІПК ДФСУ від 06.12.2017 р. № 2858/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).