Як відомо, нещодавно Мінфін закріпив у профільних П(С)БО положення, згідно з яким усю довгострокову дебіторську заборгованість і всі довгострокові зобов’язання потрібно відображати в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Норма діє з 29.11.2019. Своєю чергою, теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікують, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства (п. 4 П(С)БО 11).
Проблематику бухгалтерського й податкового обліку безвідсоткових позик від власників ми, зокрема, досліджували у статтях «Безвідсоткова позика від власника: облікова доля дисконту та його амортизації (Частина 1)» і «Безвідсоткова позика від власника: облікова доля дисконту та його амортизації (Частина 2)».
Якщо довгострокову позику отримано не від власника підприємства, позичальник має визнати дисконт у доході (Кт 733), а його подальшу амортизацію — у витратах відповідних звітних періодів (Дт 952) (див. тут). У позикодавця ситуація дзеркальна.
Тож у цій статті з’ясуймо, яким первинним документом оформити розрахунок теперішньої вартості та наступне визнання доходів/витрат.
Насамперед нагадаємо, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі — Закон № 996):
— первинний документ — документ, що містить відомості про господарську операцію;
— господарська операція — дія чи подія, що зумовлює зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Отже, первинний документ потрібно складати саме на господарську операцію.
Своєю чергою, дисконтування — це приведення вартості майбутніх боргів до значення на теперішній момент. Використання теперішньої вартості пов’язане зі зміною вартості грошей у часі, що може бути зумовлена, зокрема, інфляційними процесами в економіці, наявністю ризику невиконання зобов’язання. Тобто сума грошей, наявна в цей момент, має більшу вартість, ніж рівна їй сума, яка з’явиться в майбутньому.
Відповідно вартість фінансових активів на дату визнання буде більшою, ніж їхня вартість на дату погашення, а вартість фінансових зобов’язань на дату визнання буде меншою, ніж їхня вартість на дату погашення.
Отже, виходить, що дисконтування спричиняє зміни у структурі фінансових активів і зобов’язань. Тож його слід розглядати як господарську операцію, яка потребує документального оформлення (складання первинного документа). Проте спеціальної форми первинного документа для таких операцій не передбачено.