Уже всі бухгалтери обізнані, що 29.10.2019 набрали чинності резонансні «дисконтувальні» зміни до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» і П(С)БО 11 «Зобов’язання» щодо визнання довгострокової дебіторської заборгованості та довгострокових зобов’язань у балансі за їхньою теперішньою, тобто дисконтованою, вартістю. Попередньо ми вже аналізували можливі наслідки цих новацій і давали деякі поради підприємствам у матеріалі «Підніжка від Мінфіну: довгострокові безвідсоткові борги доведеться дисконтувати». А також висловили власну думку щодо того, як саме треба застосовувати нові правила до обліку «перехідних» довгострокових безвідсоткових заборгованостей, у матеріалі «Дисконтування довгострокових боргів: проблеми переходу». На цей час Мінфін ще не спромігся пояснити, із чим, на його професійну думку, все-таки мають справу підприємства: зі зміною облікової політики чи облікової оцінки. За нашою інформацією, роз’яснення від чиновників має бути. Тому, щойно воно з’явиться, ми повернемося до цієї проблеми. Сьогодні ж ми продовжуємо цикл «дисконтувальних» публікацій. Пропонуємо на прикладі конкретної ситуації більш ґрунтовно розглянути, як обліковувати за теперішньою вартістю «нові» довгострокові безвідсоткові зобов’язання, а саме кредиторку за отриманою підприємством безвідсотковою позикою.

Ситуація

Підприємство – платник податку на прибуток, яке щоквартально складає фінансову звітність за П(С)БО, 01.11.2019 отримало довгострокову безвідсоткову позику в розмірі 1 млн грн на 23 місяці від іншого підприємства – платника податку на прибуток, яке не є його власником. Термін погашення всієї суми боргу — 30.09.2021 (припустімо, саме тоді її й буде погашено). Як обліковувати таку довгострокову кредиторську заборгованість за теперішньою вартістю згідно з П(С)БО?

Теоретичний мінімум

П(С)БО надають рамкові настанови щодо процедури дисконтування, тобто обліку довгострокових заборгованостей за теперішньою вартістю. Зараз ми сконцентруємось на зобов’язаннях.

Так, відповідно до П(С)БО 11 поточні зобов’язання відображають у балансі за сумою погашення (п. 11). А ось довгострокові зобов’язання — за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов’язання (п. 9).

При цьому поточні зобов’язання — зобов’язання, які буде погашено протягом операційного циклу підприємства або має бути погашено протягом 12 місяців починаючи з дати балансу. А довгострокові зобов’язання — усі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями (п. 4 П(С)БО 11).

Визначення теперішньої вартості знаходимо в п. 4 П(С)БО 11. Це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікують, буде необхідна для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства. Відповідно сума погашення — недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яку, як очікують, буде сплачено для погашення зобов'язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

Цілком зрозуміло, що для розрахунку теперішньої вартості довгострокової заборгованості необхідно знайти такий ключовий показник, як ставка дисконтування. У П(С)БО є деякі орієнтири, які допомагають підприємству в цьому.

Наприклад, згідно з п. 5 П(С)БО 14 «Оренда», якщо в угоді про фінансову оренду не вказано орендну ставку відсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних орендних платежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка на можливі позики орендаря. Ставка відсотка на можливі позики орендаря — ставка відсотка, яку мав би сплачувати орендар за подібну оренду, або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка відсотка за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібною гарантією) на початку строку оренди (п. 4 П(С)БО 14).

А ось п. 14 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» визначає, що ставка дисконту ґрунтується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), використовуваній в операціях з аналогічними активами. Якщо ринкової ставки відсотка немає, ставка дисконту ґрунтується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або її розраховують за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. Для визначення ставки дисконту враховують ризики, крім ризиків, урахованих під час визначення майбутніх грошових потоків.

Сьогодні ми не аналізуватимемо правила визначення ставки дисконтування боржником. Цьому питанню незабаром присвятимо детальний матеріал. Зауважимо лише, що ставка дисконтування залежить від конкретних характеристик довгострокового зобов’язання («умов і виду»), а тому потребує професійного судження фахівців підприємства. Цікаво, що, за судженням фахівців Офісу великих платників податків ДПС, це, вочевидь, «середня річна облікова ставка рефінансування НБУ» (див. роз'ясненні від 11.11.2019 р. на офіційному сайті ДПС). Хоча із цим навряд чи можна погодитися.

На нашу думку, для довгострокової кредиторки за позикою ставкою дисконтування цілком може бути ринкова ставка відсотка, за якою підприємство може позичити таку саму суму коштів на подібний термін і за аналогічних умов.

Формула дисконтування