Перш ніж визначити ПДВшну долю фрахту у ЗЕД, потрібно з’ясувати, чим є фрахт у контексті податкового законодавства: послугою з перевезення чи орендою транспортного засобу. Адже від цього залежить, чи є такі послуги об’єктом обкладення ПДВ і чи може резидент — постачальник таких послуг застосувати нульову ставку податку
Фрахт — послуга перевезення чи оренда
Це питання впевнено можна назвати дискусійним. Ось погляньте.
За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи декількох транспортних засобах на один або декілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону й іншим нормативно-правовим актам (ч. 1 ст. 912 ЦКУ).
Зазвичай такі договори використовують у сфері морських і повітряних перевезень. Вітчизняним законодавством установлено два види фрахтування морських суден:
- тайм-чартер — фрахтування судна, за умовами якого судно має бути укомплектоване екіпажем;
- бербоут-чартер — фрахтування, за умовами якого судно не споряджають і не укомплектовують екіпажем.
Для податкових цілей варто керуватися термінами, які пропонує ПКУ. І лише в разі відсутності того чи іншого тлумачення в ПКУ можемо озброюватися термінами з профільного законодавства.
Зокрема, пп. 14.1.260 ПКУ містить податкове тлумачення терміна «фрахт»:
- фрахт — винагорода (компенсація), яку сплачують за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для:
- перевезення вантажів і пасажирів морськими або повітряними суднами;
- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Своєю чергою, пп. 14.1.97 ПКУ визначено:
лізингова (орендна) операція — господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден й інших транспортних засобів) фізичної або юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Як бачимо, у податковому законодавстві розмежовано поняття фрахту й оренди.
Однак контролери під час перевірок, а також у своїх роз’ясненнях, часто ставлять знак рівності між операціями з фрахтування (чартеру) й оренди транспортного засобу (судна).
Скажімо, у роз’ясненні з категорії 101.05 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua) податківці, зазначаючи про обкладення ПДВ тайм-чартеру, ототожнюють його з орендою судна. У виданні «Вісник. Офіційно про податки» № 28/2014 фіскали, розглянувши питання — чи є об’єктом обкладення ПДВ надання судновласником-резидентом нерезиденту у фрахт (бербоут-чартер) судна для здійснення міжнародних перевезень, також прирівняли таку операцію до оренди транспортного засобу.
А ось суди намагаються докопатися до суті наданих послуг. Тому платники ПДВ часто успішно оспорюють у судових залах такий підхід фіскалів.