Частину 1 див. за посиланням
1.3. Принципи оподаткування постійних представництв, закріплені в міжнародних договорах
Найважливіші правила оподаткування постійних представництв нерезидентів затверджено в п.п. 1 і 2 Модельних конвенцій, а також у відповідних Коментарях:
«1. Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в Другій Державі, але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва.
2. ...якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є».
(п.п. 1–2 ст. 7 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень )
В інших чинних договорах України про уникнення подвійного оподаткування також є подібні норми, які відрізняються лише особливостями перекладу.
Насамперед звернімо увагу на положення п. 1 ст. 7, які дозволяють державі, де знаходиться джерело доходів нерезидента, оподатковувати лише прибуток, віднесений до постійного представництва. З огляду на чинні положення ПКУ таке обмеження означає, що із зареєстрованого постійного представництва можна справляти тільки податок на прибуток. Не дозволено обкладати податком на репатріацію платежі постійного представництва на користь нерезидента , які при цьому не є компенсацією витрат, здійснених нерезидентом на користь третіх осіб.
Однак цей податок треба враховувати під час визначення оподатковуваного прибутку постійного представництва .
Див. також п. 3 лист ДПАУ від 21.04.2005 р. № 3335/6/12-0216.
Приклад ситуації, у якій платіж представництва на користь нерезидента частково є компенсацією вартості послуг, наданих іншим нерезидентом, наведено в розділі 2.3 нашої публікації.
Говорячи про віднесення прибутку до постійного представництва, важливо насамперед розуміти, що юридично представництво є частиною нерезидента, а тому доходи, витрати й прибуток представництва є водночас доходами, витратами та прибутком нерезидента.
Як представництво, так і нерезидент ураховують із метою оподаткування доходи, витрати й прибуток, отримані представництвом. Надалі подвійне оподаткування, яке виникає внаслідок цих обставин, усувають у країні нерезидента — на суму податку, сплаченого постійним представництвом, наданням податкового кредиту/звільненням від оподаткування прибутку нерезидента у відповідній частині.
Для того щоб можливість позбутися подвійного оподаткування справді спрацьовувала, повинен бути єдиний вимірник, використання якого надасть змогу уникнути випадків, коли одна країна застосовує до одного й того самого економічного прибутку різні принципи оподаткування. Таким інструментом є принцип «витягнутої руки», закріплений у п. 2 ст. 7 Модельних конвенцій та у відповідних Коментарях.