Новації у захисті прав споживачів фінансових послуг

(коментар до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20.09.2019 р. № 122-IX (далі — Закон № 122))

Що змінює Закон № 122

Як відомо, в Україні правові механізми захисту прав споживачів фінансових послуг знаходяться на доволі низькому рівні. Крім того, більшість таких споживачів погано знають свої законні права. Відповідно, невисокий рівень фінансової грамотності споживачів провокує надавачів фінансових послуг вдаватися до недобросовісної діяльності.

Виправити таку ситуацію покликаний Закон № 122, що передбачає:

• установлення повноважень державних органів щодо захисту прав споживачів фінансових послуг і визначення принципів захисту прав споживачів;
• надання регуляторам ринків чіткого переліку повноважень із захисту прав споживачів фінансових послуг;
• запровадження відповідальності фінансових установ за порушення прав споживачів фінансових послуг;
• однакові правила для банків та небанківських установ у сфері реклами фінансових послуг і надання інформації про них;
• єдиний для всіх кредиторів підхід до визначення розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки.

Закон № 122 набрав чинності 19.10.2019, але більшість його норм почне діяти через 3 місяці — з 19.01.2020.

Унесені зміни стосуються таких законів:

• «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III (далі — Закон № 2664);
• Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП);
• «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 р. № 1734-VIII (далі — Закон № 1734);
• «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі — Закон № 270/96);
• «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII;
• «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР;
• «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV;
• «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III.

Розгляньмо детальніше головні зміни, які стосуються захисту прав споживачів фінансових послуг і відповідальності фінансових установ й інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги.

Зміни до Закону № 2664

Вимоги до договору про надання фінпослуг

Передусім Закон № 122 уносить зміни до ст. 6 Закону № 2664 і передбачає вимоги до договору про надання фінансових послуг. Визначено, що договір про надання фінансових послуг  укладають лише в письмовій формі, зокрема:

• у паперовому вигляді;
• у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р. № 851-IV;
• шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, що надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, що надає фінансові послуги;
• у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII.

До того ж серед іншого передбачено:

• примірник договору, укладеного в паперовому вигляді, а також додатки до нього (за наявності) видає особа, яка надає фінансові послуги, клієнту відразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги;
• примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, і додатків до нього (за наявності) вважатимуть отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта надісланий на адресу електронної пошти клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дозволяє встановити дату відправлення;
• якщо договір укладають шляхом приєднання, то договір має складатися з публічної частини договору й індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору загалом;
• публічну частину договору про надання фінансових послуг оприлюднюють, і вона повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надаватися клієнту за його вибором у спосіб, що дозволяє встановити дату надання, з використанням контактних даних, указаних клієнтом. Усі редакції публічної частини договору особа має зберігати на власному веб-сайті, що надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії;
• індивідуальну частину договору укладають із клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа). Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надають клієнту відразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги. Примірник індивідуальної частини договору, укладеної у вигляді електронного документа, і додатки до неї (за наявності) вважаються отриманими клієнтом, якщо такий примірник за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта надісланий клієнту на його адресу електронної пошти або направлений клієнту за його вибором в інший спосіб, що дозволяє встановити дату відправлення;
• будь-які пропозиції особи, яка надає фінансову послугу, клієнту про зміну істотних умов договору про надання фінансових послуг, у т.ч. укладеного шляхом приєднання споживача фінансових послуг до договору, потрібно здійснювати у строки, установлені договором, шляхом направлення особою, яка надає фінансову послугу, клієнту повідомлення у спосіб, що дозволяє встановити дату відправлення такого повідомлення. Умови договору про надання клієнту пропозицій про зміну зазначених умов договору в інший спосіб, аніж той, що дозволяє встановити дату відправлення повідомлення клієнту, а також про збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди клієнта є нікчемними;
• законами про окремі види фінансових послуг може встановлюватись інший порядок укладення договору між особою, яка надає фінансову послугу, та її клієнтом;
• умови договору про надання фінансових послуг, що обмежують права клієнта порівняно з правами, установленими законом, є нікчемними;
• у разі виникнення неоднозначного тлумачення прав й обов’язків сторони за договором за участю споживача фінансових послуг ці права й обов’язки тлумачать на користь такого споживача

Унесені зміни конкретизують порядок укладення договору про надання фінансових послуг, і завдяки цьому не виникатимуть ситуації з відсутністю підтвердження прийняття споживачем умов такого договору на кшталт проаналізованої в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 р. у справі № 175/4576/14-ц.

Відповідно до змін, унесених до ст. 12 Закону № 2664, фінансова установа зобов’язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови й порядок її діяльності, яку розміщують у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи. У відредагованій ст. 12 Закону № 2664 визначено детальний перелік такої інформації. Тож, надавачам фінпослуг радимо вже зараз докладно ознайомитися з ним.

Також ст. 12 Закону № 2664 доповнено нормами, відповідно до яких заборонено покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій та стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції за:

• реалізацію ним права на відмову від договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги;
• дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору;
• за дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги.

Заборона недобросовісної реклами

Нова редакція ст. 11 Закону № 2664 окреслює вимоги щодо достовірності реклами й іншої інформації про фінансові послуги.

При цьому буде заборонено поширювати в будь-якій формі та в будь-який спосіб фінансовими установами (іншими особами від імені та/або за дорученням фінансових установ) недобросовісну рекламу про їх діяльність у сфері фінансових послуг, фінансові послуги, які вони надають, умови отримання таких послуг.

Недобросовісною рекламою у сфері фінансових послуг вважають:

• рекламу фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи чи без одержання дозволу або ліцензії;
• рекламу фінансових послуг, надання яких на території України заборонено законом;
• рекламу фінансових послуг, у якій інформація про умови надання фінансових послуг відсутня або:
  • зазначена шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначена назва фінансової послуги, що рекламується;
  • оголошується більш як на 25% швидше за оголошення назви послуги;
  • зазначена шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким зазначене найменування фінансової установи, що надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги);
  • зазначена шрифтом, розмір якого на 50 і більше відсотків менший за розмір шрифту, яким указано знак для товарів і послуг (торговельна марка), що використовується фінансовою установою, яка надає фінансову послугу (у разі відсутності в рекламі назви фінансової послуги та найменування фінансової установи);
  • зазначена у спосіб, який ускладнює її візуальне сприйняття (перелік ознак визначає регулятор);
• іншу рекламу у сфері фінансових послуг (у т.ч. рекламу фінансової послуги), яку вважають недобросовісною рекламою відповідно до Закону № 270/96.

Відповідальність за порушення прав споживачів

Закон № 2664 буде доповнено ст. 41¹, яка встановлює відповідальність за порушення прав споживачів.

Відповідно, органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, зможуть застосовувати до фінансових установ, інших суб’єктів господарювання, що надають фінансові послуги, й осіб, які надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у т.ч. кредитних посередників, штрафні санкції за порушення прав споживачів.

Зокрема, за порушення прав споживачів доведеться сплатити штраф у розмірі від 300 до 600 НМДГ за кожен випадок:

• ненадання або надання не в повному обсязі споживачу фінансових послуг перед укладенням договору про надання фінпослуг визначеної законом інформації про умови надання фінпослуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу;
• ненадання за запитом споживача проекту договору про фінансові послуги (якщо обов’язок надання передбачено законом);
• ненадання споживачу примірника договору про надання фінансових послуг і додатків до нього (за наявності) у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону № 2664;
• непроведення оцінки кредитоспроможності споживача перед укладенням договору про фінансову послугу, якщо її обов’язкове проведення передбачено законом;
• укладення договору про надання фінансових послуг не в письмовій формі (якщо цього вимагає закон);
• неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення зобов’язання за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом.

Своєю чергою, штраф у розмірі від 500 до 800 НМДГ «світить» за кожен випадок:

• збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки;
• неповідомлення споживача у строк та порядку, установлені законом, про перегляд змінюваної процентної ставки.

Зміни до КУпАП

Змінами до ст. 156¹ КУпАП передбачено накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб — підприємців за ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг інформації про умови надання фінансової послуги, яку він має намір отримати, й іншої інформації, обов’язковість надання якої споживачу фінансових послуг передбачена законодавством, а також надання інформації про фінансову послугу, учасника ринку фінансових послуг, що містить неповні, неточні або недостовірні відомості (дані):

• від 50 до 100 НМДГ — у разі першого порушення;
• від 100 до 200 НМДГ — у разі вчинення перелічених порушень особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Зміни до Закону № 270/96

Закон № 122 викладає в новій редакції ст. 24 Закону № 270/96, яка окреслюватиме вимоги до реклами у сфері фінансових послуг.

Зокрема, рекламою у сфері фінансових послуг визнають рекламу:

• фінансової установи чи іншої особи, яка відповідно до закону має право надавати фінансові послуги, та її діяльності;
• фінансових послуг, що надають або надання яких планують фінансові установи, інші особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги.

Інформацію у сфері фінансових послуг, яка відповідно до законодавства підлягає обов’язковому розміщенню й оприлюдненню, не вважають рекламою.

Своєю чергою, рекламодавцями у сфері фінансових послуг можуть бути винятково фінансові установи чи інші особи, які згідно із законом мають право надавати фінансові послуги, а також особи, що є рекламодавцями за їх замовленням.

До того ж ст. 24 Закону № 270/96 визначатиме, що реклама фінансових послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, або осіб, які надають такі послуги, дозволятиметься, за умови внесення інформації про особу до державного реєстру фінансових установ або державного реєстру банків і наявності відповідного дозволу, виданого згідно із законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, або ліцензії на провадження діяльності з надання відповідної фінансової послуги.

Окрім того, у ст. 24 Закону № 270/96 зазначено норми щодо недобросовісної реклами, аналогічні визначеним у новій редакції ст. 11 Закону № 2664 (див. вище).

Зміни до Закону № 1734

Діюча редакція Закону № 1734 не забезпечує всебічного захисту прав й інтересів споживачів у сфері споживчого кредитування. Адже загальні витрати за споживчим кредитом повинні відображати всі витрати споживача, у т.ч. пов’язані зі страхуванням, оцінкою та наданням нотаріальних послуг.

А тому Закон № 122 уносить зміни до Закону № 1734, якими передбачено розширити поняття загальних витрат за споживчим кредитом шляхом включення до нього всіх витрат споживача, і навіть додаткові та супутні послуги третіх осіб.

У ст. 1 Закону № 1734 змінюють визначення поняття «загальні витрати за споживчим кредитом», якими вважатимуть витрати споживача, пов’язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії й інші обов’язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) і третіх осіб.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом входять:

• доходи кредитодавця у вигляді процентів;
• комісії кредитодавця, пов’язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у т.ч. комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
• інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) і третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

У зв’язку із цим також запропоновано внести зміни до розділу 4 форми «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит» з додатка 1 до Закону № 1734 щодо орієнтовної вартості кредиту для споживача.

Крім того, уточнюють норми Закону № 1734 щодо укладення договору про споживчий кредит у вигляді електронного документа, а також унесення змін до нього.