Наша працівниця без будь-яких пояснень не з’являється на роботі вже декілька днів. Ужили низку заходів: склали акти про її відсутність на робочому місці, надіслали офіційний лист за адресою реєстрації та навіть подали заяву до поліції. Усе безрезультатно, тож ми вирішили її звільнити за прогул.
Тим часом у нас виникло питання щодо остаточного розрахунку з таким працівником. Річ у тім, що напередодні відсутності вона перебувала у щорічній відпустці повної тривалості, унаслідок цього 8 днів відпустки припали на невідпрацьований час, і після здійснення всіх розрахунків працівниця лишилася нам винною.
Що робити з дебетовим сальдо за субрахунком 661, адже сума не настільки значна, аби вимагати її у судовому порядку?
Як бути з трудовою книжкою, а також із тим, що працівник не матиме можливості ознайомитися з наказом про звільнення?
ВІДПОВІДЬ: У загальному випадку, коли нарахована в місяці звільнення зарплата менша, ніж сума, яку потрібно відрахувати за незароблені дні відпустки, можливі такі варіанти дій.
Перший варіант
Працівник може внести до каси підприємства суму оплати за дні незаробленої відпустки. Це повинна бути надлишкова сума, отримана ним на руки (без ПДФО та військового збору). Водночас у прибутковому касовому ордері необхідно чітко вказати, що внесена сума — повернення відпускних, отриманих за невідпрацьований час.
До того ж слід узяти до уваги, що повернення працівником переплати за зарплатою — добровільна справа. Хоча, якщо зниклий працівник не з’явиться, то такий варіант, найімовірніше, не підходить.
Другий варіант
Роботодавець має право стягнути у судовому порядку суму заробітку за незароблені дні відпустки. Зокрема, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 р. у справі № 332/1433/17. Але, як бачимо із запитання, це в нашій ситуації, також — не варіант.
Третій варіант
Якщо працівник не погасив заборгованості за незароблені дні відпустки, тоді відрахування проводять у повній сумі, а утворена заборгованість, якщо немає бажання та можливості її витребувати (у т.ч. у судовому порядку), вважатиметься прощеною. Таке прощення по суті є анулюванням боргу працівника до спливу строку позовної давності й підпадає під дію пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ.