Для більшості українців літо — це гаряча пора відпусток і відпочинку. Проте для бухгалтерів, які мають підтверджувати ціноутворення у своїх компаніях на відповідність принципу «витягнутої руки», — це гаряча пора з іншої причини, адже до 1 жовтня 2019 року необхідно подати до Державної податкової служби (далі — ДПС) за місцем реєстрації Звіт про контрольовані операції, здійснені протягом 2018 року

Сьогодні ми не заглиблюватимемося в те, що таке принцип «витягнутої руки» та які існують засади для визначення операцій контрольованими. А поговоримо про методи трансфертного ціноутворення (далі — ТЦУ) та як обрати найоптимальніший із них за різних практичних випадків.

Установлення відповідності умов контрольованої операції (далі — КО) принципу «витягнутої руки» здійснюють за одним із таких методів, визначених у пп. 39.3.1 Податкового кодексу України (даліПКУ):

  • метод порівняльної неконтрольованої ціни (далі — ПНЦ);
  • метод ціни перепродажу;
  • метод «витрати плюс»;
  • метод чистого прибутку;
  • метод розподіленого прибутку.

Ці методи є загальновизнаними, їх рекомендовано Настановами ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових адміністрацій (англ. — Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD — міжнародна економічна організація, діяльність якої зосереджена на дотриманні принципів вільної ринкової економіки серед держав-учасників) та Практичним керівництвом ООН з трансфертного ціноутворення для країн, що розвиваються, для оцінки ТЦУ.

Застосовувати необхідно той метод, який є найдоцільнішим до фактів і обставин здійснення КО. Критерії доцільності наведено в пп. 39.3.2.1 ПКУ, зокрема:

  • характер операції на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції;
  • наявність повної та достовірної інформації;
  • ступінь порівнюваності між контрольованими й неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань порівнюваності.

Пріоритетним методом для застосування є метод порівняльної неконтрольованої ціни. Наступними за пріоритетністю є методи ціни перепродажу або метод «витрати плюс».

ПКУ визначено, що платник податків може застосовувати як один з обраних методів, так і комбінувати їх, якщо вважатиме це за доцільне.

Далі розгляньмо кожен із методів докладніше — зокрема, їхні переваги та недоліки.