Надурочна робота завжди була під прицілом інспекторів праці. Тому важливо дотримуватися вимог КЗпП у разі залучення працівників до надурочної роботи. До того ж не менш важливо правильно оплачувати години надурочної роботи залежно від форми оплати праці
Надурочна робота — що це?
Нормативно поняття надурочної роботи не визначено. Проте згідно з нормами КЗпП у загальному випадку надурочними є роботи, які здійснюють понад установлену тривалість робочого дня. Під останньою варто розуміти тривалість робочого дня, установлену відповідно до вимог статей 52, 53, 61 КЗпП.
У разі застосування підсумованого обліку робочого часу кількість надурочних годин визначають наприкінці облікового періоду, яким можуть бути місяць, квартал, півріччя, рік (абз. 1 п. 10 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого робочого часу, затверджених наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. № 138, далі — Методрекомендації № 138).
Особливий порядок підрахунку надурочної роботи в разі застосування підсумованого обліку робочого часу визначає п. 12 Методрекомендацій № 138.
Також доволі часто постає питання: чи вважати надурочною роботою, коли працівник, який працює неповний робочий день (скажімо, по 4 години на день), працював більше, ніж передбачено його індивідуальним графіком роботи? Зокрема, відповідь на нього містить п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13. На думку ВСУ, така робота не вважається надурочною й оплачується в одинарному розмірі — за умови, якщо вона виконана в межах норми робочого часу для установленої законодавством тривалості повного робочого дня.
У яких випадках дозволена надурочна робота та які є обмеження