Наше підприємство (виробник товарів для спорту) вирішило за спонсорським договором перерахувати спонсорську допомогу в розмірі 100 тис. грн іншій юрособі — платнику єдиного податку, яка є організатором низки тематичних інформаційно-навчальних семінарів і конференцій для молоді (випускників вишів). Підприємство буде представлено як спонсор відповідних заходів із демонстрацією товарного знака. При цьому за домовленістю жодних рекламних послуг отримувач спонсорської допомоги нам не надає.
Як обліковувати такі видатки на спонсорську допомогу?
Визначення спонсорства знаходимо у ст. 1 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі — Закон про рекламу). Це — добровільна матеріальна, фінансова, організаційна й інша підтримка фізичними та юридичними особами будь-якої діяльності з метою популяризації винятково свого імені, найменування, власного знака для товарів і послуг.
Своєю чергою, рекламою вважають інформацію про особу чи товар, поширену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.
При цьому у ч. 6 ст. 13 Закону про рекламу є застереження, що в контексті телебачення та радіо рекламою не вважають «оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об’єктів права інтелектуальної власності, що йому належать».
Деякі обмеження щодо спонсорства й інформації про спонсора наведено у ст. 5 Закону про рекламу. Наприклад, у теле-, радіопередачах, матеріалах в інших засобах масової інформації, видовищних й інших заходах, які створені та проводяться за участю спонсорів, заборонено наводити будь-яку інформацію рекламного характеру про спонсора та/або його товари, крім імені або найменування та знака для товарів і послуг спонсорів. Ще більш жорсткі вимоги встановлено щодо діяльності з рекламування, у т.ч. спонсорування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (див. ст. 22 Закону про рекламу).