Доволі часто роботодавці плутаються в таких термінах, як: режим роботи, графік роботи, графік змінності, робочий час. Також нерідко змінною роботою помилково називають роботу через день, два або ж «доба через три».
Тож, з’ясуймо, що таке змінна робота, як правильно складати графіки змінності і які гарантії та вимоги передбачені у випадку змінної роботи
Головним нормативно-правовим актом, який регулює питання робочого часу, є КЗпП. Також деякі питання використання робочого часу прописані в методрекомендаціях і роз’ясненнях Мінсоцполітики, але вони мають рекомендаційний характер.
Для того щоб опанувати тонкощі складання графіків роботи (змінності), спершу ознайомимося з нормативним регулюванням й основними термінами, що характеризують тривалість роботи для підприємства та працівників.
Основні терміни й визначення тривалості роботи й робочого часу
Режим роботи підприємства — це встановлений на підприємстві (в установі, організації) розпорядок роботи, що визначає тривалість виробничої діяльності: п’ятиденний чи шестиденний робочий тиждень або безперервний характер роботи, тривалість робочого тижня, кількість змін на добу, тривалість кожної зміни та перерви, а також їх початок та закінчення.
Робочий час — це встановлений відрізок часу, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки відповідно до умов трудового договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР) і графіків роботи (змінності).
Нагадаємо
Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначають у ПВТР, які затверджують на загальних зборах трудового колективу, керуючись Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робочих і службовців підприємств, установ, організацій, затвердженими постановою Державного комітету СРСР із праці та соціальних питань за погодженням із ВЦРПС від 20.07.1984 р. № 213 (далі — Типові правила).
Проте застосовують згаданий вище норматив у частині, що не суперечить чинному законодавству.
Отже, режим роботи підприємства та режим робочого часу, установлений для працівників, можуть відрізнятися, тобто ці поняття не є тотожними. Адже працівники можуть працювати на умовах неповного робочого часу, гнучкого режиму робочого часу, підсумованого обліку робочого часу, змінної роботи. У деяких випадках працівникам узагалі установлюють індивідуальні графіки роботи.
Новоприйнятого працівника до початку роботи ознайомлюють із ПВТР, а також із графіком роботи (змінності). Адже встановлення режиму роботи для працівника, графіка роботи (змінності) є однією з істотних умов праці, тому це обумовлюється під час укладання трудового договору.
Режим роботи й робочий час: як установлюють
Якщо на підприємстві укладений колдоговір, то в його розділі «Робочий час» обов’язково зазначають: режим роботи, тривалість робочого часу й відпочинку (ч. 2 ст. 13 КЗпП).
У колдоговорі визначають, зокрема:
- за календарем якого тижня працює підприємство: п’ятиденний чи шестиденний;
- вихідні дні на підприємстві зазвичай це субота й неділя чи неділя (у разі шестиденки), але підприємство має право визначити колдоговором й інші вихідні дні чи організувати різні вихідні дні для різних груп працівників;
- початок і закінчення роботи (зміни) та перерви для відпочинку й харчування;
- у разі багатозмінної роботи — тривалість денної та нічної змін;
- можливість застосування для певних підрозділів, деяких категорій працівників гнучкого режиму робочого часу, підсумованого обліку робочого часу, поділу робочого дня на частини;
- особливості складання графіків роботи (змінності) для встановленого облікового періоду;
- гарантії в оплаті праці у випадку багатозмінного режиму роботи (розмір доплати за роботу в нічний та вечірній час), підвищену оплату в разі поділу робочого дня.
У ПВТР потрібно деталізувати всі елементи робочого часу та відпочинку й організації багатозмінного режиму роботи. Затверджуючи ПВТР, необхідно зазначити, зокрема, такі нюанси: