Підприємство виробляє як оподатковувану, так і не оподатковувану ПДВ продукцію. Під час закупівлі запасу матеріалів на склад іноді важко передбачити, у яких видах продукції вони будуть використані, або ж відомо, що матеріали використовуватимуть у виробництві обох видів (оподатковуваної ПДВ і пільгової) продукції.
Який із методів ПДВ-обліку в такому випадку є більш правильним (коректним):
1) оприбуткувати такі матеріали як призначені для оподатковуваної діяльності, а під час кожного використання для виробництва неоподатковуваної продукції робити зміну податкового призначення та нараховувати компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ;
2) вважати такі запаси придбаними для одночасного використання як в оподатковуваній ПДВ так і пільговій діяльності, та робити пропорційний розподіл вхідного ПДВ?
Які негативні наслідки можуть бути в разі використання неправильного методу обліку ПДВ за такими матеріалами?

ВІДПОВІДЬ: Для розподілу вхідного ПДВ між оподатковуваною та пільговою діяльністю платникові слід умовно розподілити всі покупки на дві групи:

1) придбання, які можна безпосередньо пов’язати з тією чи іншою операцією постачання. Зазвичай це прямі витрати, що включають до собівартості пільгової чи оподатковуваної ПДВ продукції);

2) придбання, які не можна безпосередньо пов’язати з конкретними операціями постачання (пільговими чи оподатковуваними). Зазвичай це загальногосподарські витрати (наприклад, оренда офісу, комунальні послуги, придбання офісної техніки, послуг з її обслуговування тощо).

Тож, коли мовимо про ТМЦ, використання яких в оподатковуваних чи пільгових операціях постачання товарів/послуг можна чітко простежити за даними обліку, їх відносять до 1 групи покупок, незважаючи на те що на момент придбання цих запасів ПДВшник іще може не знати, яку їхню кількість він використає в оподатковуваній, а яку — у пільговій діяльності. Тобто для такої класифікації вагомо, чи можна буде за фактом використання придбаних ТМЦ пов’язати їх із конкретними пільговими чи оподатковуваними операціями постачання.

Для кожної із цих груп покупок застосовують різні правила розподілу вхідного ПДВ (нарахування компенсуючих податкових зобов’язань). Розгляньмо їх.

Придбання, використання яких можна пов’язати з конкретними операціями постачання товарів/послуг

У разі придбання таких ТМЦ застосовують норми п. 198.5 ПКУ. Тобто компенсуючі податкові зобов’язання нараховують:

  • або в періоді придбання таких запасів (якщо відразу відомо, яка їхня кількість буде використана в оподатковуваній діяльності, а яка — у пільговій),
  • або в періоді їх фактичного використання в пільговій діяльності (якщо в періоді придбання не відомо, яка їхня кількість буде спрямована на пільгові постачання).

Отже, якщо мовимо про прямі витрати ТМЦ, під час придбання яких не відомо, скільки їх буде витрачено на виробництво пільгової продукції, а скільки братиме участь в оподатковуваних ПДВ операціях, то вважаємо, не варто квапитися з нарахуванням компенсуючих податкових зобов’язань. Адже можна припустити, що всі придбані матеріали використовуватимуть у виробництві оподатковуваної ПДВ продукції. І лише у звітному періоді їх використання в пільговій діяльності за правилами п. 198.5 ПКУ слід показати зміну призначення, та нарахувати компенсуючі податкові зобов’язання.

Як бачимо, тут усе залежить від призначення, тобто планів (намірів) підприємства використати ТМЦ у тій чи іншій діяльності. Тому, маючи бажання, платник ПДВ може встановити будь-яку пропорцію для нарахування компенсуючих податкових зобов’язань на момент придбання ТМЦ, і коригувати їх за фактом використання.