Газета № 137 / 2019

Запровадження ліцензування операцій із пальним справедливо можна назвати одним із найрезонансніших нововведень 2019 року. Водночас, незважаючи на те що всі причетні були поінформовані про відповідні зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі — Закон № 481) задовго до набрання ними чинності , з відповідями на практичні питання суб’єктів господарювання контролери зволікали до останнього.
Зараз до вашої уваги — огляд найгостріших питань, пов’язаних із ліцензуванням зберігання пального, — виду діяльності, що стосується найбільш широкого кола суб’єктів господарювання, які мають справу з пальним

 Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 р. № 2628-VIII був уперше офіційно опублікований ще 12.12.2018 (у «Відомостях Верховної Ради України» № 49 та «Голосі України» № 237-238), а запроваджені ним зміни до Закону № 481 набрали чинності лише 01.07.2019.

Кому потрібна ліцензія на право зберігання пального

Для того щоб отримати відповідь на це запитання, передусім необхідно з’ясувати два важливих нюанси: що таке «пальне» та що таке його «зберігання».

Насамперед зауважимо: власного визначення поняття «пальне» Закон № 481 не містить, натомість відправляє шукати його в ПКУ (абз. 65 ст. 1 Закону № 481). Тож, аби з’ясувати, чи маєте ви справу з пальним (так-так, це не завжди очевидно), потрібно звернутися до пп. 14.1.1411 ПКУ.

Нагадаємо!

Пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 ПКУ.

Зберігання пального абз. 56 ст. 1 Закону № 481 визначає як діяльність зі зберігання пального (власного чи отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

На жаль, відповідна дефініція спонукає нас до невтішних висновків: зберігачами пального в розумінні Закону № 481 є всі суб’єкти господарювання, що тримають на своїй території пальне, незалежно від його обсягу та призначення.

Своєю чергою, у численних роз’ясненнях (див., наприклад, ІПК ДФСУ від 30.05.2019 р. № 2471/6/99-99-12-01-01-15/ІПК, ГУ ДФС у Львівській області від 11.07.2019 р. № 3200/ІПК/10/40.2-17) контролери наголошували: відповідно до Закону № 481 споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального, можуть використовуватися суб’єктом господарювання як на праві власності, так і на праві користування. Водночас Законом № 481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання і/або ємностей, які використовуються для такого зберігання.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481 ліцензію на право зберігання пального НЕ отримують на місця зберігання пального, які використовують:

  • підприємства, установи й організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
  • підприємства, установи й організації системи державного резерву;
  • суб’єкти господарювання для зберігання пального, яке споживають для власних виробничо-технологічних потреб лише на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізують через місця роздрібної торгівлі.

Також суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших винятків щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Принагідно зазначимо: відсутність обов’язку реєструвати акцизний склад не виключає необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального. Такого висновку можна дійти, зокрема, з огляду на ІПК ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 22.05.2019 р. № 324/10/09-19-40-02-18/ІПК.

Окрім того, суб’єкти господарювання нерідко звертаються із питаннями, чи потрібно отримувати ліцензію в разі зберігання талонів на пальне, а також пального в баках автомобілів. В обох випадках наша відповідь — ні, не потрібно. Звісно, формально бак автомобіля можна вважати «ємністю, що використовуються для зберігання пального» (що охоплюється визначенням поняття «місце зберігання пального», закріпленим в абз. 52 ст. 1 Закону № 481), однак норми Закону № 481, якими регулюється порядок отримання ліцензії (зокрема, у частині переліку документів, що мають подаватися із заявою), дозволяють зробити висновок, що місце зберігання пального має бути стаціонарним.

Як отримати ліцензію на право зберігання пального