Як відомо, відвідування судових інстанцій — задоволення не безкоштовне. Майбутні витрати підприємства щодо ведення справ у судах складно точно спрогнозувати, однак попередня оцінка необхідна.
Наша публікація стане в пригоді головним бухгалтерам, які так чи інакше беруть участь в ухваленні рішення про порушення судового процесу, у розрахунку, документальному підтвердженні й обліку судових витрат
Під час подання позову до суду кожна зі сторін має надати попередній розрахунок судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв’язку з розглядом справи (ст. 134 ГПК, ст. 124 ЦПК). Цей розрахунок не буде остаточним, він може «зрости» або «зменшитися» під час розгляду справи. Якщо такий розрахунок не надати, згодом суд може відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат (за винятком сплаченого судового збору).
Тож, розгляньмо детальніше, які види судових витрат передбачає законодавство та як вони можуть розподілятися між учасниками судового процесу.
Види судових витрат
Види судових витрат, яких зазнають учасники судового процесу, установлені процесуальними кодексами України (ст. 123 ГПК, ст. 133 ЦПК, ст. 132 КАС), зокрема — це:
- судовий збір;
- витрати, пов’язані з розглядом справи.
Щодо судового збору — усі кодекси одностайно відсилають нас до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі — Закон про судовий збір). А ось види витрат, пов’язаних із розглядом справи, кожен із кодексів розглядає окремо.
Бухгалтерам, специфіка роботи яких далека від судового провадження, важливо розуміти, що види судових витрат регулюватиме відповідний кодекс (ЦПК або ГПК, або КАС) — залежно від вибору позивачем тієї чи іншої судової юрисдикції (тобто компетенції судових органів із розгляду цивільних або господарських, або адміністративних справ).
До уваги бухгалтера!
Судові витрати не є збитками в розумінні ст. 224 ГКУ і ст. 22 ЦКУ, не входять до складу ціни позову та не можуть справлятися під виглядом збитків (см. п. 1 постанови ВГС «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7).
Хоча розгалуженість судової системи України не забезпечує чіткого розмежування повноважень між судами, проте існують загальні принципи такого розмежування:
1. Суб’єктний склад сторін: зокрема, спори між фізичними особами — цивільна юрисдикція; спори між суб’єктами господарювання — господарська юрисдикція; спори, у яких хоча б однією зі сторін. є орган публічної влади — адміністративна юрисдикція.
2. Характер спірних правовідносин: до цивільної юрисдикції належать спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових; адміністративна юрисдикція визначена через публічні правовідносини; господарське законодавство поєднує в собі норми різноманітної галузевої приналежності.
3. Предмет спірних правовідносин: до господарської юрисдикції належать спори щодо господарських дій або бездіяльності, до адміністративної — спори щодо владних управлінських рішень, дій та бездіяльності.
Лишаючи складності вибору юрисдикційної приналежності справи юристам, повернімося до складу витрат, пов’язаних із розглядом справи. ГПК, ЦПК и КАС містять один і той самий перелік (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Види судових витрат відповідно до Цивільного та Господарського процесуальних кодексів
|
№ з/п |
Вид судових витрат |
|
1 |
Судовий збір |
|
2 |
Витрати, пов’язані з розглядом справи |
|
2.1 |
На професійну правову допомогу |
|
2.2 |
Витрати, пов’язані із залученням свідків, фахівців, перекладачів, експертів і проведенням експертизи |
|
2.3 |
Витрати, пов’язані із затребуваністю доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів |
|
2.4 |
Витрати, пов’язані з виконанням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду |
Судовий збір