Іноді компанії надають своїм працівникам або іншим підприємствам безвідосткові позики. Їх відображення згідно з П(С)БУ викликає чимало дискусій, але наразі це не розглядатимемо. Сьогодні до вашої уваги — буденна ситуація: компанія видала значну суму позик у період, коли облік вели за П(С)БУ, а тепер повинна звітувати вже відповідно до правил МСФЗ. Це означає, що за 1 квартал 2019 року потрібно подати звітність за МСФЗ і трансформовану звітність — за 1 квартал 2018 року. Ось тут і виникають проблеми з практичним застосуванням МСФЗ, а саме — МСФЗ 9 «Фінансові інструменти»
Розпочнімо з того, що такого поняття, як «безплатно, тобто задарма», у МСФЗ немає, оскільки стандарти розроблені в країнах із докорінними традиціями капіталізму. Що це означає для компанії, яка видала безвідосткову позику?
Усе просто — МСФЗ розглядають її як звичайну операцію кредитування, тобто такі позики в обліку треба відображати в дисконтованій величині. І ось зі словом «дисконтування» одразу виникає запитання: яку ставку варто брати? Згідно з МСФЗ 9 це має бути ставка, «яка відображає вартість залучення кредитних коштів на ринкових умовах». Як я заздрю країнам, де діапазон ринкових ставок невеликий, а вся інформація про них прозора. Однак це не про Україну, тому нас і дратують деякі формулювання у МСФЗ: те, що просто й зрозуміло для британського бухгалтера, зовсім не вкладається в голові його українського колеги. Проблема криється не в розумових здібностях, а в ринковому середовищі.
Якщо мовити про ставку дисконтування, точніше — ставку залучення коштів на ринкових умовах: я, як і багато читачів, часто відвідую різні семінари щодо МСФЗ і корпоративних фінансів. Серед багатьох почутих ідей можу виділити три.
Якщо позику видано фізичній особі, працівникові підприємства
1. Ставка кредитування, пропонована банком, у якому перебуває зарплатний проект підприємства, за кредитними лімітами для зарплатних карток фізичних осіб. Плюс такого підходу: ставка може бути (не завжди!) відносно невисокою, тому компанія не матиме значного впливу на доходи й витрати. Мінусів тут більше. Перший — може виникнути спір як з аудитором, так і з податковими органами щодо коректності застосування ставки (адже фізична особа могла б звернутися й до іншого банку). Другий — доказова база ставки на момент видачі позики. Скріншоти із сайта навряд чи врятують (там будуть інші ставки), а брати довідку в банку на кожну видачу позики, мабуть, не надто логічно. Тому мені такий варіант не подобається (особливо коли позик багато, а їх модифікацій — іще більше).