Окрім резерву сумнівних боргів, забезпечення під виплату відпусток працівникам і виконання гарантійних зобов’язань, підприємство має створювати ще й забезпечення під обтяжливі контракти. Що це таке? Хто повинен створювати це забезпечення? Як визначати його розмір? Як відображати в бухгалтерському та податковому обліку?

У п. 13 П(С)БО 11 «Зобов’язання» визначено, що забезпечення створюють для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат, зокрема, на виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів.

Водночас у п. 4 П(С)БО 11 міститься поняття «обтяжливий контракт». Це — контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від такого контракту.

Таке саме визначення обтяжливого контракту наведено й у МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи».

Хто створює забезпечення під обтяжливі контракти

Винятків для створення забезпечення під обтяжливі контракти в П(С)БО 11 немає. Тим часом дія цього нацстандарту поширюється на всі підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності. Щоправда, серед них немає бюджетних установ та підприємств, які звітують за МСФЗ (п. 2 П(С)БО 11). Хоча й це не означає, що, приміром, МСФЗшники таке забезпечення не створюють. Вони лише керуються МСБО 37.

Отже, більшість підприємств зобов’язані створювати забезпечення під обтяжливі контракти.

Щоправда, винятки все ж є у П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва». Ідеться про суб’єктів малого підприємництва, зазначених у пп. 2 п. 2 (п. 8 П(С)БО 25). А саме:

Коли створювати забезпечення

Як зазначено в п. 14 П(С)БО 11, забезпечення потрібно формувати в разі, коли:

  • унаслідок минулих подій виникає зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;
  • оцінка такого зобов’язання може бути визначена розрахунково.

Розмір (сума) забезпечення