Підприємство має намір укласти 100% бартерний договір у євро з підприємством у Латвії. Експорт — двері, імпорт — автомобілі.
Які особливості такої операції? Чи треба ставити цей договір на облік у податкову; якщо так — то як і куди звертатися? Який пакет документів при цьому потрібен? Як відбувається оцінка товарів для їх зіставлення? Чи достатньо для експорту застосувати ціни, що дорівнюють цінам за договором постачання із цим же підприємством? Як оцінити автомобіль, який був у вжитку? Чи достатньо його вартості в договорі, чи необхідно провести експертну оцінку? Який бухгалтерський та податковий облік таких операцій, якщо за договором право власності переходить у момент надходження товарів, а не за остаточною операцією?
Відповіді на всі перелічені запитання читайте в нашій публікації

Правовий бік бартеру товарів

У разі якщо компанія планує укласти бартерний договір із нерезидентом, передусім їй варто зазирнути в профільний Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. № 351-XIV (даліЗакон про бартер у ЗЕД).

Згідно з ним товарообмінна (бартерна) операція у галузі ЗЕД — один із видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) постачань передбачена в натуральній формі, між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України й іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі (ч. 1 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).

Отже, предметом бартерної угоди з нерезидентом можуть бути як товари, так і роботи чи послуги. Ба більше, зважаючи на визнання товарообмінної операції, бартерний договір може передбачати як рівноцінний обмін, так і обмін із можливою доплатою однією зі сторін (змішана форма).

Зауважимо

Нині законодавство не містить вимог щодо необхідності реєструвати договір бартеру з нерезидентом в органах ДФС. Однак якщо експорт/імпорт обіцяних у договорі товарів підлягає ліцензуванню, підприємству може знадобитись окрема ліцензія для такої операції (див. ч. 33 ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (далі — Закон про ЗЕД), а також роз’яснення ДФС із категорії 114.06 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)).

Звісно, коли ми говоримо про рівноцінний обмін товарами, логічно постає питання їх оцінки. Рекомендації щодо визначення вартості наведено знову-таки у Законі про бартер у ЗЕД.

Зокрема, оцінку товарів за бартерним договором потрібно здійснювати на умовах еквівалентності обміну. Тобто сторони повинні оцінити за цінами з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення бартерних договорів. Фактично йдеться про погоджену сторонами вартість товарів. Зазвичай це ринкова ціна.

Сторони в бартерному контракті повинні прописати загальну вартість товарів, які імпортують, і загальну вартість товарів, які експортують за таким договором, з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Нацбанком до 1 групи Класифікатора (ч. 2 ст. 1 Закону про бартер у ЗЕД).

Водночас пам’ятаймо, що для митних цілей базою для нарахування митних платежів є митна вартість (ст. 49 Митного кодексу України, даліМКУ). Розрахунок митної вартості у випадку бартеру здійснюють на підставі загальних правил, установлених МКУ.

Важливо

Закон про бартер у ЗЕД не вимагає залучення незалежного оцінювача для визначення ринкової вартості переданих/отриманих товарів.

Утім, для цілей митного контролю може знадобитися додаткове підтвердження такої вартості (наприклад, у разі завищення митними органами митної вартості). Певна річ, у такому випадку компанія може самостійно залучити незалежного фахівця з оцінки.

Іще один важливий аспект — вибір дати переходу права власності.

Під час обміну товарами момент переходу права власності визначають відповідно до спеціальної норми Цивільного кодексу України (даліЦКУ). А саме: ч. 4 ст. 715 ЦКУ констатує, що право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає із цієї норми ЦКУ, сторони можуть прописати в договорі бартеру й інший строк переходу права власності. У такому разі їм слід керуватися саме визначеною договором нормою.

Валютний контроль