Послуги від нерезидентів, що надаються резидентам, завжди були і є під жорстким наглядом контролерів. Адже з імпортом послуг пов’язані ризики виведення валюти за межі України. Тому оформленню таких послуг слід приділити особливу увагу.
У цій статті розглянемо, які документи повинні супроводжувати нерезидентські послуги, аби резидент-отримувач міг провести їх у бухобліку, розрахуватися за них і вчасно нарахувати та сплатити податки із цих операцій

ЗЕД-договір

Оскільки йдеться про взаємовідносини з нерезидентом, то оформлюють їх зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII, даліЗакон № 959).

Сторони ЗЕД-договору насамперед домовляються про вибір матеріального та процесуального права, яким регулюватиметься договір (ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV, даліЗакон № 2709). Тим часом за замовчуванням діють норми міжнародного договору, укладеного між державами сторін ЗЕД-договору про надання послуг, а за відсутності такого — право країни виконавця послуг (ч. 1 ст. 3 і пп. 8 ч. 1 ст. 44 Закону № 2709).

Згідно з українським законодавством такі договори укладають у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом (ч. 2 ст. 6 Закону № 959).

Якщо резидент укладає з нерезидентом ЗЕД-договори в електронній формі, запускаються норми Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 р. № 675-VIII (даліЗакон № 675). Порядок укладання таких договорів прописаний у ст. 11 цього Закону. Зокрема, тут зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Такий договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти цей договір, відповіді про прийняття такої пропозиції.

Підписати електронний договір можна в один зі способів (ст. 12 Закону № 675):

  • електронним підписом або електронним цифровим підписом відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV — за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину;
  • електронним підписом одноразовим ідентифікатором;
  • аналогом власноручного підпису (факсимільним відтворенням підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншим аналогом власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладаючи договір про надання послуг із нерезидентом, слід брати до уваги норми Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201  (даліПоложення № 201), та Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), визначені постановою Кабміну та НБУ від 21.06.1995 р. № 444.

 Зауважте: наразі цей документ не враховує законодавчих змін, пов’язаних із можливістю укладання електронних угод і зазначає лише про письмову форму ЗЕД-договорів.

Про те, що договір із нерезидентом ой як потрібен, свідчать норми Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. № 7 (даліІнструкція № 7). Адже банки для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків мають право, у разі переказу резидентом коштів на користь нерезидента, вимагати від резидента, зокрема, оригінали чи копії договору з нерезидентом (п. 14 р. IV Інструкції № 7). До того ж у платіжному дорученні банку-нерезидента повинно бути посилання на договір, контракт, угоду, інший документ, що застосовується в міжнародній практиці та може вважатися договором (п. 15 р. IV Інструкції № 7).