Останнім часом платники податків усе частіше звертаються до суду, аби відстояти реальність операцій із надання послуг (виконання робіт). Річ у тім, що податківці аж занадто прискіпливо читають акти наданих послуг. Зокрема, для ідентифікації госпоперації їм недостатньо самої лише назви послуги. Тож, з’ясуймо, наскільки детально потрібно прописувати зміст й обсяг госпоперації в акті наданих послуг
У своїх роз’ясненнях податківці зазвичай зазначають таку фразу: «…враховуючи норми Закону № 996, акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення» — див., наприклад, ІПК ДФСУ від 17.04.2019 р. № 1644/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 16.04.2019 р. № 1619/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, від 15.03.2019 р. № 1068/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і від 10.01.2018 р. № 95/6/99-99-15-03-02-15/ІПК.
А втім, на практиці контролери звертають увагу ще й на ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі (акті наданих послуг), за «недостатності» якої стверджують про нереальність господарської операції та порушення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів.
Це вже не раз слугувало причиною судових спорів. Тішить те, що цього разу судді на боці платників податків (звісно, якщо госпоперації справді реальні).
Судову практику щодо цієї проблеми відобразимо в таблиці.