Розумний та завбачливий бізнес іде назустріч клієнтам. Зокрема знижками, рекламою, супутнім сервісом, максимально наближаючись до потенційних споживачів. Наприклад, завдяки організації виїзної торгівлі. Ця форма продажів вимагає від роботодавця зважати на певну специфіку оформлення праці на виїзній точці. І тут починає діяти низка факторів, скажімо, кого саме залучають до роботи — «стаціонарного» працівника чи того, який працюватиме лише на виїзній точці, як часто він виконуватиме свої трудові обов’язки в іншому населеному пункті, що саме передбачено в посадових обов’язках таких продавців і колдоговорі на підприємстві. А зрештою, роботодавець може оформити роботу працівників в іншому населеному пункті двома основними способами — як роз’їзну роботу чи як відрядження. Розгляньмо детальніше кожен із цих варіантів
Відрядження чи роз’їзна робота?
Насамперед пригадаймо, що службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на визначений строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.
Сучасного законодавчого визначення поняття «роз’їзний (пересувний) характер робіт» немає, тож доведеться зазирнути до архаїчного Положення про виплату надбавок, пов’язаних з пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві (далі — Положення № 169), затвердженого постановою Держкомпраці та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.1989 р. № 169/10-87, яка нині є чинною в Україні відповідно до постанови ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р. № 1545-XII.
Зі змісту п.п. 2, 13 Постанови № 169 висновується, що роз’їзною буде та робота, під час якої співробітник виконуватиме свої обов’язки поза розташуванням організації, через що змушений виїжджати та повертатися до місця роботи в неробочий час, і нерідко такі поїздки становлять щонайменше 2-3 години на день.
Отже, якщо робота, пов’язана з поїздками на значні відстані та поверненням до місця роботи в неробочий час, матиме постійний характер, роботодавець має право встановити працівникові роз’їзний характер роботи.
Для такого випадку в колективному договорі підприємства радимо заздалегідь визначити: