01.01.2019 запрацював МСФЗ 16 «Оренда», який замінив однойменний МСБО 17. Найвагоміші зміни щодо бухгалтерського обліку та відображення у фінансовій звітності операцій за договорами оренди припали на долю орендарів — вони вже не класифікують оренду як операційну або фінансову, а ведуть облік орендних договорів за єдиною моделлю з визнанням активу у формі права користування й орендного зобов’язання (за деякими дозволеними винятками).

Ми вже детально ознайомили наших читачів із новими правилами обліку оренди згідно з МСФЗ 16 в обох сторін договору оренди — відповідні посилання на статті див. після нашого коментаря. Утім практика свідчить, що, попри активне висвітлення теми професійними ЗМІ та консультантами, у МСФЗ-звітуючих компаній залишається надто багато питань щодо різних аспектів застосування нових правил обліку оренди. Тим паче що Мінфін фактично не надає якихось узагальнюючих коментарів стосовно власного розуміння тих чи інших положень МСФЗ. Чого не скажеш про Національний банк України.

Сьогодні ми звертаємо вашу увагу на лист НБУ від 07.03.2019 р. № 60-0007/13263, яким регулятор:

  • по-перше, повідомив банкам, що вніс відповідні «орендні» зміни до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 20.12.2005 р. № 480 (ухвалено постановою Правління НБУ від 06.03.2019 р. № 47);
  • по-друге, роз’яснив банкам власну точку зору щодо двох актуальних питань практичного застосування МСФЗ 16, а саме:
    • як визначати ставку дисконтування для договорів оренди, умовами яких ставку відсотка не передбачено;
    • як орендарям обліковувати ПДВ, нарахований на суму орендних платежів.

Ставка дисконтування

Напевне орендарі вже добре ознайомлені з вимогами § 26 МСФЗ 16, згідно з яким на дату початку оренди орендар повинен оцінити орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі слід дисконтувати, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо її можна легко визначити. Якщо ж таку ставку неможливо легко визначити, орендар застосовує ставку додаткових запозичень орендаря.

Нагадаємо, що згідно з визначеннями з додатка А до МСФЗ 16:

  • припустима ставка відсотка в оренді — ставка відсотка, завдяки якій теперішня вартість (а) орендних платежів та (б) негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює сумі (i) справедливої вартості базового активу та (ii) будь-яких первісних прямих витрат орендодавця;
  • ставка додаткових запозичень орендаря — ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоб позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням кошти, які необхідні для того, аби отримати актив, за вартістю подібний до активу з права користування за подібних економічних умов.