Традиційно пропонуємо до вашої уваги огляд цікавих рішень Верховного Суду в податкових і трудових спорах, які ми відібрали для вас серед справ, розглянутих у минулому місяці. Більшість із них цього разу стосуються фізичних осіб. Крім того, ми знайшли доволі цікаву січневу постанову Великої Палати, у якій зроблено спробу навести лад у розмаїтті правових позицій касаційної судової інстанції

ВИТРАТИ ПІДПРИЄМЦЯ НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ

Податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб’єктами господарювання

Постанова КАС ВС від 14.03.2019 р. у справі № 806/1417/16

Коментована постанова прийнята судом у справі за позовом фізичної особи — підприємця на загальній системі оподаткування, який здійснював діяльність у сфері громадського харчування, маючи у власності приміщення з декількома окремими залами й баром, а також літній майданчик. Як і в кожному поважаючому себе закладі громадського харчування, тут працював офіціант.

Податківці, які навідалися з перевіркою до підприємця, донарахували підприємцеві податкові зобов’язання з ПДФО, виключивши з податкових витрат частину заробітної плати офіціанта з відповідними нарахуваннями, мотивуючи це тим, що використання праці офіціантів не потрібне у випадку реалізації напоїв й інших товарів через бар.

Звісно, ми з вами розуміємо, що контролери перевищили свої повноваження. Вони не мали права здійснювати донарахування, виходячи лише з власної оцінки доцільності того чи іншого способу організації господарської діяльності та, відповідно, доцільності здійснення тих чи інших витрат. Так само вирішив і підприємець, через що оскаржив податкові повідомлення-рішення у суді.

Усі судові інстанції за цією справою стали на захист підприємця. Касаційний адміністративний суд серед іншого зазначив: податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб’єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією під час добору необхідних працівників.

Суд зауважив, що відсутні підстави виключати з податкового обліку витрати на оплату праці офіціантів лише з тих мотивів, що їхня робота не потрібна через наявність бару. Адже робота офіціантів фактично спрямована на забезпечення комерційної діяльності позивача, а саме це й обумовлює господарський характер такої роботи для позивача.

Зважаючи на це, КАС погодився з висновками попередніх судових інстанцій про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень стосовно ФОПів, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДФО, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та про застосування штрафних санкцій.

САМОЗАЙНЯТІ ОСОБИ ТА ЄСВ

Обов’язок адвоката сплачувати ЄСВ виникає лише у випадку отримання доходів від незалежної професійної діяльності