ТОВ (платник податку на прибуток) на підставі відповідного договору надало короткострокову безпроцентну позику (поворотну фіндопомогу) іншій ТОВці, яка не є його учасником. Ще до настання строків повернення коштів керівник вирішив пробачити борг позичальнику. Резерв сумнівних боргів щодо такої дебіторки не створювався (згідно з П(С)БО 10 використовуємо метод абсолютної суми боргу). Підприємство веде облік податкових різниць. Поясніть, будь ласка, чи потрібно буде в податковому обліку збільшувати фінрезультат до оподаткування на суму прощеної (списуваної) дебіторської заборгованості?
Ми вважаємо, що запланована операція може призвести до негативних податкових наслідків для підприємства-позикодавця. Проблеми сконцентровані в таких напрямах.
Коригування на прощену (списану) дебіторську заборгованість
Щойно підприємство-кредитор звільнить свого боржника від обов’язку сплачувати борг за наданою позикою на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) — наприклад, надішле боржникові письмове повідомлення про прощення боргу — його дебіторська заборгованість за позикою втратить визначальні ознаки активу. Адже дебіторку визнають активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і можна достовірно визначити її суму (п. 5 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV).
Цілком очевидно, що після прощення боргу про будь-яку ймовірність отримання вигід, тобто погашення заборгованості, говорити не доводиться. Відповідно, в аналогічних ситуаціях підприємства зазвичай списують дебіторку як безнадійну безпосередньо на інші операційні витрати, керуючись п.п. 4, 11 П(С)БО 10, п. 20 П(С)БО 16 «Витрати»: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
А втім, пропонуємо уважніше прочитати визначення безнадійної дебіторської заборгованості з п. 4 П(С)БО 10. Отже — це «поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності».
Звісно, упевненість у неповерненні дебіторки сама собою є достатньою підставою вважати її безнадійною та списати борг згідно з п. 11 П(С)БО 10. Тобто не потребує якихось додаткових підстав для припинення визнання такого активу, скажімо, того ж прощення боргу. Зважаючи на запитання, керівництво підприємства-позикодавця вирішило пробачили борг іще до настання строку платежу за договором позики. Отже, цілком імовірно, що аж до моменту документального оформлення прощення боргу в бухгалтерії підприємства може не бути вагомих підстав класифікувати відповідну дебіторську заборгованість не те що як безнадійну, а навіть як сумнівну. Безумовно, наміри керівництва — річ серйозна. Але хто як не бухгалтер, розуміє, що сьогодні вони можуть бути одними, а завтра — іншими. Та й мотиви прощення можуть бути різними, і не завжди це є скрутним становищем контрагента. Своєю чергою, підприємство-позичальник може бути цілком платоспроможним контрагентом, жодним чином не виказувати намірів порушувати встановлені в договорі строки погашення зобов’язань. Ба більше, кошти, надані за договором безпроцентної позики, узагалі можуть бути повернені позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1049 ЦКУ).
Відповідно, у такому випадку за фактом прощення боргу перекласифікації дебіторки в безнадійну теж не відбуватиметься. Позикодавець пробачає звичайний «живий» борг, унаслідок чого він втрачає ознаки активу, і саме в результаті цього має бути списаний із балансу на інші витрати операційної діяльності. Тим часом для обліку можна задіяти субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності».