У своїй діяльності підприємство використовує автомобіль працівника. На здійснення таких правовідносин укладено договір про компенсацію експлуатації автомобіля. Поміж іншого у цьому договорі прописано, що підприємство зобов’язане здійснювати за власний рахунок заправку такого автомобіля паливом або виплачувати працівникові (фізособі) компенсацію вартості пального, використаного ним під час виконання трудових обов’язків. Чи буде тут додаткове благо для цілей обкладення ПДФО та військовим збором?

ВІДПОВІДЬ: Вартість пального, переданого для заправки автомобіля працівника, чи компенсацію його вартості податківці розглядають як додаткове благо, але така позиція ДФС неправомірна. До того ж є позитивна судова практика, яка це доводить. Розгляньмо все детальніше.

Якщо у разі виплати компенсації за користування власним автомобілем працівника порядок нарахування ПДФО податківці ставлять у залежність від наявності договору оренди  (див. роз’яснення ДФС із категорії 103.02 розділу «Запитання – відповіді з Бази знань» ЗІР (zir.sfs.gov.ua)), то щодо витрат на заправку такого автомобіля позиція ДФС однозначна:

  • «вартість пального, яке придбавається підприємством для експлуатації автомобіля з метою виконання працівником службових обов’язків, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб як додаткове благо на підставі пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу»див. листи ГУ ДФС у м. Києві від 23.01.2017 р. № 1244/10/26-15-13-01-12 і від 01.12.2016 р. № 25320/10/26-15-13-01-12. До того ж під час нарахування ПДФО до вартості пального, яке видається працівникові для виконання службових обов’язків, потрібно застосовувати підвищуючий натуркоефіцієнт відповідно до п. 164.5 ПКУ (1,219512 від ставки ПДФО в розмірі 18%);
  • «у разі якщо юридична особа компенсує своєму найманому працівнику вартість палива, використаного під час виконання трудових обов’язків, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором як додаткове благо на підставі п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. При цьому така сума компенсації не є базою нарахування єдиного внеску»див. лист ДФСУ від 05.01.2017 р. № 104/6/99-99-13-02-03-15.

Так, у пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ зазначено: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно одержаних товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, указаних у пп. 165.1.53 ПКУ.

На замітку

Додаткові блага — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платникові податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний із виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами р. IV ПКУ).

(пп. 14.1.47 ПКУ)

Трактуючи це поняття, суди акцентують увагу на тому, чи збільшують загальний майновий стан такого платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі отримані ним матеріальні та нематеріальні цінності, кошти й інші активи. Ознайомимося з витягом із рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 р. у справі № 2140/1436/18:

«…пунктом 7.1 вказаних договорів передбачено обов’язки підприємства, зокрема, здійснювати за свій рахунок заправку автомобіля ГСМ в період експлуатації його за цим договором, але не більше ніж 5 літрів бензину в день.

<…>з урахуванням наведених положень податкового законодавства, суд вважає, що до доходу платника податку, у т.ч. до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі, що в даному випадку, унеможливлює визнати збільшення вказаними особами їх майнового стану через використання підприємством в господарській діяльності в вказаних транспортних засобів, зокрема, паливо для їх заправки шляхом його списання відповідно до облікової політики підприємства».

Отже, розглядаючи вказану справу, судді не погодилися з позицією податківців і скасували відповідні ППР про донарахування ПДФО та військового збору.