(коментар до ІПК ГУ ДФС у Київській області від 30.01.2019 р. № 312/ІПК/10-36-12-03)
Порядок сплати туристичного збору (далі — збір) з 01.01.2019 зазнав істотних змін . Це призвело до виникнення низки запитань, чітких відповідей на які профільна ст. 268 ПКУ не надає.
Власне зі змінами ви можете ознайомитися зі статті «Туристичний збір – 2019: нові ставки та порядок справляння».
До прикладу, один із платників збору надіслав низку запитань до київських податківців, зокрема:
1) за якою ставкою до бази оподаткування розраховується збір у разі відсутності рішення міської ради про встановлення ставок збору?
2) якими документами має підтверджуватись обрання ставки збору?
3) як розрахувати суму збору, якщо бронювання здійснено без уточнення громадянства?
4) яким чином здійснюватиметься повернення надміру перерахованого збору?
5) як розрахувати суму збору в разі тимчасового розміщення строком менш як доба?
6) як розрахувати суму збору у випадку, коли особа не користувалася послугами готелю, але здійснила попередню оплату?
7) як розрахувати суму збору в разі, коли бронювання здійснено резидентом України, а послуги з тимчасового розміщення отримує нерезидент?
На жаль, податківці надали відповіді не на всі запитання. Тож, проаналізуймо ті висновки, які потрапили до коментованої ІПК.
Які ставки застосовувати у випадку незатвердження їх місцевими органами влади
Податківці в коментованій ІПК наголосили: для забезпечення умов справляння збору у 2019 році рішеннями місцевих рад мають бути затверджені не лише ставки збору, але й умови про запровадження або не запровадження авансових внесків, визначення й оприлюднення переліку податкових агентів. Про це також ішлося в ІПК ДФСУ від 01.02.2019 р. № 376/ІПК/05-99-12-04-10.
Однак про розмір ставки — жодного слова. З’ясувати це питання не надто просто, оскільки зазвичай у такому випадку керуються приписами пп. 12.3.5 ПКУ.
Нагадаємо: відповідно до вказаної норми, за відсутності рішення місцевої ради про встановлення ставки податку та збору застосовують мінімальну ставку.
Тим часом Мінфін України в листі від 26.03.2018 р. № 11230-17-10/8220 цілком резонно зазначав: щодо більшості місцевих податків і зборів ПКУ визначена лише верхня межа ставки, тому мінімальна ставка для таких податків (зборів) дорівнює «0». Однак податківці, на жаль, такий висновок у своїх роз’ясненнях не підтвердили.