Компоненти формули реєстраційного ліміту у судових спорах

Для того щоб відстояти своє право на збільшення суми реєстраційного ліміту або оскаржити безпідставне її зменшення, платникам ПДВ доводиться звертатися до суду. І, як свідчить судова практика, такі спроби доволі часто досягають бажаного результату.
У нашій консультації зробимо огляд позитивної судової практики у спорах, які стосуються компонентів формули розрахунку суми реєстраційного ліміту

Незаконне збільшення показника ∑Перевищ

Згідно з ПКУ, показник ∑Перевищ — це загальна сума перевищення податкових зобов’язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься у складених таким платником податкових накладних і розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН. Тобто це — загальна сума задекларованих платником, але не зареєстрованих у ЄРПН ПДВшних зобов’язань. Такий показник зменшує реєстраційний ліміт.

Суть проблеми полягає в тому, що за ПКУ ∑Перевищ слід визначати як додатне значення різниці між загальною сумою задекларованих податкових зобов’язань та загальною сумою податкових зобов’язань за даними ЄРПН. Однак програмне забезпечення ДФСУ налаштоване на помісячний алгоритм розрахунку цього показника (спершу визначають суми перевищення окремо за кожен звітний період, а потім їх сумують). Своєю чергою, це призводить до появи в платників ПДВ показників «override/період» (місячна сума перевищення та період його виникнення), які зменшують реєстраційний ліміт. Про причини його виникнення ми розповідали у статті «Вплив зайвих податкових накладних на реєстраційний ліміт: актуальні проблеми» газети № 34/2019.

Тож, у ситуаціях, коли до ЄРПН потрапили всі задекларовані податкові накладні та розрахунки коригування, а в СЕА ПДВ майорить показник ∑Перевищ, платники почали звертатися до суду, аби той зобов’язав ДФСУ відновити неправомірно списаний реєстраційний ліміт.

На щастя, суди визнають неправомірність помісячного розрахунку показника ∑Перевищ і в результаті цього — зменшення реєстраційного ліміту в подібних ситуаціях (див. рішення Одеського окружного адмінсуду від 28.09.2018 р. у справі № 815/3112/18, рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 21.05.2018 р. у справі № 826/1390/18).

Уточнення від’ємного ПДВ за червень (ІІ квартал) 2015 року та реєстраційний ліміт

Реєстраційний ліміт лише раз збільшувався на суму від’ємного ПДВ, задекларованого платниками в рядках 24 та 31 декларації з ПДВ за червень (ІІ квартал) 2015 року (п. 34 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ).

У разі якщо платник ПДВ згодом подавав уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень (ІІ квартал) 2015 року, у якому зменшував такі показники декларації, то на дату його подання на відповідну суму зменшувався й реєстраційний ліміт. Такі самі наслідки мало зменшення від’ємного ПДВ за червень (ІІ квартал) 2015 року за результатами податкової перевірки. А ось у дзеркальній ситуації збільшувати реєстраційну суму контролери відмовлялися. Мовляв, ПКУ не передбачає такої можливості, оскільки відсутні норми щодо повторного перерахунку формули в разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за червень 2015 року або будь-який попередній звітний період.

Яскравим прикладом відновлення справедливості у цьому питанні є ухвала ВАСУ від 17.05.2017 р. у справі № 818/586/1610. Тут служителі Феміди стали на бік платника ПДВ і зазначили:

«…колегія суддів погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період (червень 2015 року), поданий позивачем у серпні 2015 року до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже, сформовані у ньому позивачем показники (зокрема рядок 24) мали бути враховані ДФС України при автоматичному збільшенні суми, на яку ТОВ «…» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від’ємного значення за червень 2015 року … а тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідача збільшити реєстраційну суму на величину від’ємного значення, зазначеного в рядку 24 уточнюючого розрахунку, та відобразити у системі електронного адміністрування ПДВ».

Арешт реєстраційного ліміту

Таке явище, як накладення арешту на поточні рахунки або майно платників податків, — звична справа в практиці проведення слідчих дій згідно зі ст. 212, ст. 205 Кримінального кодексу України. Однак правоохоронні органи пішли далі, і в межах здійснення досудового розслідування почали накладати арешти на суми реєстраційного ліміту платників ПДВ.

У зв’язку із цим непокірні платники ПДВ почали звертатися до суду з клопотанням про скасування арешту реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ.

Під час судового розгляду деяким платникам вдалося довести, що суми реєстраційного ліміту не є грошовими коштами або електронними грошима, не є майном і, відповідно, не є речовим доказом. Своєю чергою, наголошувалося, що арешт цих лімітів перешкоджає функціонуванню підприємства, порушуючи його права без наявності обґрунтованої підозри платника у здійсненні неправомірної діяльності.

До прикладу. В ухвалі Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2018 р. у справі № 331/3705/18 судді дійшли такого висновку: сума ліміту ПДВ не є активом підприємства, а отже, не є майном підприємства, що свідчить про протиправність накладення арешту, оскільки відповідно до положень кримінального процесуального законодавства України арешт може бути накладено лише на майно, тобто на те, що є матеріальними об’єктами.

Тобто за змістом указаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом або знаряддям учинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від учиненого злочину, отримане за рахунок доходів від учиненого злочину, або може бути конфісковане в підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи чи для забезпечення цивільного позову.

Про необґрунтованість і неправомірність накладення такого арешту зазначають судді й у постанові Апеляційного суду м. Києва від 28.08.2018 р. у справі № 757/35202/18-к.

Але є й негативні для платників податків судові рішення щодо цього питання (див. ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11.05.2018 р. у справі № 592/1678/18).