Підприємство самотужки створило та зареєструвало торговельну марку. Надалі планує передати права користування торговельною маркою іншим суб’єктам господарської діяльності (резидентам), без передання права власності. Особливості обліку й оподаткування такої операції розгляньмо в нашій статті
Торговельна марка, облік витрат на її створення
Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ) відносить торговельну марку до об’єктів права інтелектуальної власності. Так, згідно зі ст. 492 ЦКУ торговельною маркою (далі — ТМ) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть слугувати, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Суб’єктами права інтелектуальної власності на ТМ є не лише юридичні, але й фізичні особи. Крім того, право інтелектуальної власності на ТМ може належати одночасно декільком фізичним та/або юридичним особам (ст. 493 ЦКУ). Набуття права інтелектуальної власності на ТМ засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до відповідного органу й може подовжуватися щоразу за клопотанням власника свідоцтва, за умови сплати збору в порядку, установленому ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. № 3689-XII (далі — Закон № 3689).
Принагідно зауважимо, що Закон № 3689 оперує поняттям «знак для товарів і послуг», тим часом ЦКУ містить поняття «торговельної марки». Насправді це рівнозначні поняття, термін «знак для товарів і послуг» запозичено з російського законодавства та, цілком імовірно, що зі спливом часу в Законі № 3689 буде замінено на «торговельну марку».
Бухгалтерський облік. Права інтелектуальної власності зазвичай визнаються в обліку нематеріальними активами відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Однак ТМ не завжди можна ідентифікувати як нематеріальний актив. Наприклад, придбана підприємством ТМ могла б обліковуватися як нематеріальний актив за первісною вартістю в розмірі витрат на її придбання та щомісяця амортизуватися. Але в разі створення ТМ власними силами п. 9 П(С)БО 8 забороняє визнавати витрати на її створення нематеріальним активом. Аналогічну заборону містить і МСБО 38 «Нематеріальні активи». Це пояснюється тим, що витрати на створення ТМ не можна відокремити від витрат на розвиток бізнесу загалом.