Іще з 01.01.2018 у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі — Закон про бухоблік) з’явилася норма про те, що певні підприємства мають подавати разом із фінансовою звітністю абсолютно новий звіт — Звіт про управління.
У липні 2018 року, завдяки змінам, унесеним до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабміну України від 28.02.2000 р. № 419 (далі — Порядок № 419), стало зрозуміло — цей Звіт треба подавати разом із річною фінансовою звітністю. Відповідно, звітуючим підприємствам доведеться вперше готувати Звіт про управління уже за підсумками 2018 року.
Сьогодні ми детально розглянемо, що за новий Звіт до нас завітав, хто його має складати, коли та куди подавати і яку інформацію потрібно в ньому розкрити
Звіт про управління — не фінансова звітність
Закон про бухоблік визначає його таким чином — документ, що містить фінансову та нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства та розкриває основні ризики та невизначеності його діяльності.
Здавалося б, доволі лаконічне визначення, але насправді чого вартує якісно обробити, звести та доступно подати згадану інформацію. Саме тому потрібно своєчасно залучити до процесу підготовки Звіту фінансистів й управлінців, які володіють необхідною інформацією щодо стратегії розвитку компанії.
Загалом склад і форму Звіту про управління мав би визначити Мінфін за погодженням із Державною службою статистики України (ч. 4 ст. 11 Закону про бухоблік). Але його форми чиновники не ухвалили. Зате звітуючим підприємствам протягнули руку допомоги Методичні рекомендації зі складання звіту про управління, затверджені наказом Мінфіну України від 07.12.2018 р. № 982 (далі — Методрекомендації № 982). І у цьому документі не згадано про стандартизовану форму Звіту про управління, а його аналіз свідчить — підприємствам доведеться самостійно структурувати такий Звіт і визначати формат надання в ньому відповідної інформації. Тож, Методрекомендації № 982 мають допомогти наповнити «управлінський» звіт зацікавленим компаніям .
Структуру й зміст Звіту про управління для банків визначено у р. IV Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 24.10.2011 р. № 373. «Банківський» Звіт про управління ми наразі не розглядатимемо. Проте звичайні підприємства можуть узяти його структурні елементи за зразок під час підготовки власного Звіту про управління.
Завважимо: згідно з вітчизняним бухгалтерським законодавством, Звіт про управління не належить до складу фінансової звітності . Це — самостійний Звіт зі своїми історією та метою, який подається «разом із річною фінансовою звітністю».
Фактично мета цього Звіту — доповнити річну фінзвітність необхідною інформацією, яка допоможе користувачам отримати достовірне уявлення про результати діяльності підприємства, перспективи його розвитку, зокрема, про основні ризики й невизначеності діяльності та дії керівництва відповідно до заявлених стратегічних планів розвитку компанії. Така інформація може бути представлена низкою фінансових і нефінансових показників (наприклад: аналіз екологічних і соціальних аспектів), про які йтиметься далі. Об’єднання фінансової та нефінансової інформації характерне для т.зв. інтегрованої звітності, яка нещодавно з’явилася у світовій практиці.
Згідно з п. 1 р. II НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», повний комплект фінансової звітності складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до фінансової звітності.
Євровитоки вітчизняного Звіту про управління